Основні діагностичні критерії:

        Грушевидний ніс, конічні епіфізи, множинні екзостози.

Частота:

        Вперше синдром описали Langer і Giedion в 1969 році. Це захворювання з множинними екзостозами і багатьма ознаками, характерними для TRP І типу. Більшість випадків – спорадичні, однак описана сімейна передача: батько-син, мати-дочка і наявність синдрому у монозиготних близнюків. До 1983 р. Лангером детально були описані до 30 випадків, приблизно 100 випадків описані до теперішнього часу.

Етіологія:

        Делеція 8q24.11-q24.13. В більшості випадків делецію можна побачити цитогенетично. TRP II і TRP I є результатом різного розміру делеції 8q. При TRP I делеція менша. Делеція 8q24.12 є відповідальна за ознаки спільні для TRP I, TRP II, ген EXT I локалізований на 8q24.13: спричиняє виникнення множинних екзостозів, характерних для TRP II типу. Можлива генетична гетерогенність.

Клініка:

        Черепно-лицеві ознаки: черепно-лицеві аномалії схожі на TRP I, але ніс менш грушеподібний і ділянка фільтру більш випукла. Волосся на голові тонке. Лоб виступає. Мікроцефалія середнього ступеню більш як у 60% дітей. Спостерігаються нависаючі широкі брови і глибокопосаджені очі, розхідна косоокість, або прихована косоокість в 40% випадків. Вуха великі і неправильно розташовані. Фільтр довгий, червона кайма верхньої губи тонка. Широке перенісся. Гіперплазія нижньої щелепи.
        Центральна нервова система: легка або помірна розумова відсталість спостерігається у 75% випадків, тяжка зустрічається рідше. Біля 25% дітей розвиваються нормально, або майже нормально. Дехто має дефіцит ваги. Спостерігається затримка розвитку мови та зниження слуху середнього ступеню (як кондуктивна, так і нейросенсорна глухота). Судоми та гіпотонія зустрічаються частіше, ніж у загальній популяції.
        Кісткова система: скелетні аномалії подібні до TRP I, за винятком множинних екзостозів, які виявляють у 98% при TRP II. Вони проявляються зазвичай на 3-4 році життя, хоча можуть бути і в ранньому дитинстві. Екзостози збільшуються в числі і в розмірі, поки є тенденція до росту кісток скелету. Вони виникають на довгих і коротких трубчастих кістках кінцівок, спочатку в метафізах, але також можуть бути на ребрах, лопатках, хребцях. Екзостози можуть спричиняти біль, або викликати функціональні розлади. У 92% випадків виявляють конічні епіфізи проксимальних або середніх фаланг ІІ-V пальців і проксимальних та дистальних фаланг великого пальця. Близько 40% мають вкорочену одну або більше метакарпальних кісток. Ребра можуть бути звужені дозаду, лопатки – криловидні. Постнатальне відставання зросту – постійна ознака і передує екзостозам. Гіпотонія і підвищена рухливість суглобів, включаючи плоскоступість спостерігається в 60% випадків. Переломи, як наслідок остеопорозів, спостерігались у 30%. Були описані випадки недорозвитку великогомілкової кістки.
        Шкіра і волосся: В новонароджених і дітей раннього віку спостегірається гіпереластичність або надлишок шкіри у 75%. Множинні невуси на обличчі і кінцівках зустрічаються більш ніж у 50%. Волосся на голові тонке, брови широкі і рідкі, ламкість нігтів у 70%.

Поєднані аномалії:

        TRP І тип. Ізольовані конічні епіфізи. Ключично-краніальна дисплазія. Синдром Еліса Ван Кревельда. Псевдогіпопаратіреоїдизм. Синдром Елерса-Данлоса. Синдром Пертеса. Хрящів-волосся гіпоплазії синдром. Множинні екзостози.

Діагноз:   del 8q24.11-q24.13.

Пренатальна діагностика:

        Аномалія кісткової системи та поєднані вроджені вади можна діагностувати з 16 тижнів внутрішньоутробного розвитку.

Співвідношення статі:

        При цьому синдромі немає статевої переваги.

Акушерська тактика: 

        Питання про переривання вагітності вирішується після генетичної консультації.

Диференціальний діагноз:

        TRP І тип. Ізольовані конічні епіфізи. Ключично-краніальна дисплазія. Синдром Еліса Ван Кревельда. Псевдогіпопаратіреоїдизм. Синдром Елерса-Данлоса. Синдром Пертеса. Хрящів-волосся гіпоплазії синдром. Множинні екзостози.

Прогноз:

        Такі діти мають часті інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів та отіти. У 60% випадків виникають розлади харчування, що пов’язують з некоординованим ковтанням, яке може призвести до асфіксії. Зустрічаються гідрометрокольпоз, маткові кровотечі у жінок. Спостерігаються захворювання сечовивідних шляхів пов’язані з рефлюксом. Слід чекати затримки розумового розвитку,- коли є делеція більшості участків 8q.

Тип успадкування: 

        Всі описані випадки спорадичні. В деяких випадках мікроделеція 8q24.11-q24.13.

Номер з каталогу МІМ:

        150230  Trichorhinophalangeal Syndrome, Type II; TRPS2.

Література:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 26/11/2002

(Acrodermatitis Enteropathica)

        Ентеропатичний акродерматит (ЕА) – аутосомно-рецесивне захворювання, пов’язане з порушенням обміну цинку.

Синоніми:

        Cиндром Данболта-Клосса (Danbolt–Closs), на честь лікарів, що вперше описали даний симптомокомплекс у 1942 році.

Основні діагностичні критерії:

• периорифіціальний акродерматит;
• діарея;
• алопеція;
• знижений рівень сироваткового цинку;
• вторинні бактеріальні та грибкові інфекції.

Етіологія та патогенез:

        Етіологія та патогенез захворювання остаточно не з’ясовані. Оскільки пероральне чи парентеральне введення препаратів цинку зменшує прояви акродерматиту, висловлене припущення, що саме порушення метаболізму цинку (особливо його абсорбція чи біодоступність у кишківнику) є причиною виникнення патологічного стану. Цинк є кофактором понад 70 різноманітних ферментів, причетних до обміну білків та вуглеводів. Ось чому він життєво необхідний для нормального росту та розвитку, репарації тканин.
Wang (2001) картував ген ентеропатичного акродерматиту на 8q24.3.

Діагностика:

Лабораторні обстеження:

Тип успадкування:  аутосомно-рецесивний.

Популяційна частота:  точні дані відсутні.

Співвідношення між статтю:

        Зустрічається з однаковою частотою у осіб чоловічої та жіночої статі.

Вік маніфестації:

        Переважно при закінченні годування грудним молоком у дітей, котрі знаходяться на штучному вигодовуванні, симптоми ЕА проявляються раніше.

Генетичний ризик: 

Для сибсів високий – 25%.

Диференційна діагностика проводиться насамперед з наступними станами:

• атопічний дерматит;
• дефіцит біотину;
• кандидоз;
• бульозний епідермоліз;
• себорейний дерматит;
• порушення метаболізму есенціальних жирних кислот;
• ятрогенний дефіцит амінокислот з розгалуженим ланцюгом (ізолейцин) при строгій дієтотерапії метилмалонової ацидурії чи синдрому Менкеса.

Лікування та нагляд:

      Основним медикаментозним засобом при лікуванні ЕА є препарати цинку – цинку глюконат чи сульфат в розрахунку 1-3 мг/кг/день при пероральному прийомі. При необхідності швидкої та більш інтенсивної ліквідації проявів препарати цинку вводять внутрішньовенно у дозі 300-1000 мкг/кг/день. Клінічне покращення настає через 5-10 днів.
      Місцево застосовують теплі компреси, мазьові аплікації для стимуляції процесів епітелізації на уражених ділянках шкіри.
        Важливою є рекомендація збагачення щоденного харчового раціону продуктами, що містять значну кількість цинку – м’ясо, краби.
     Пацієнти з ентеропатичним дерматитом повинні перебувати під постійним ретельним наглядом педіатра, дерматолога, гастроентеролога, дієтолога.

Пренатальна діагностика:  специфічна не розроблена.

Прогноз:

        Прогноз стосовно життя при вчасній діагностиці та адекватному лікуванні сприятливий.

Профілактика:

        Медико-генетичне консультування, попередження можливих ускладнень.

Номер з каталогу МІМ:

        201100  Acrodermatitis Enteropathica, Zinc-Deficiency Type; AEZ

Література:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 10/02/2004 

(Accutane and Other Retinoids)

Є. Ларіончик 
Молодший науковий співробітник
Інституту геронтології АМН України

Аккутан – це фармацевтичний засіб, що призначається лікарем. Він застосовується при лікуванні важких вузлових та кістозних форм акне (вугревої хвороби), коли на шкірі виникають численні запальні вузли з гнійним вмістом, що залишають після себе спотворюючі рубці, а всі інші засоби не мають ефекту. Аккутан належить до групи препаратів, які називаються ретиноїдами, тому що є похідними вітаміну А – ретинолу. Коли ретиноїди вживає вагітна жінка, це може призвести до виникнення дуже серйозних вад розвитку у плода.

Що таке аккутан?

Аккутан (оригінальна хімічна назва – ізотретиноїн) є синтетичним похідним вітаміну А, який виробляє і постачає на ринок Roche Dermatologics – підрозділ фармацевтичної компанії Hoffman-La Roche, Inc. Після визнання препарату Адміністрацією США з продуктів харчування та лікарських засобів (FDA) в 1982 році він широко застосовувався для лікування важких форм акне. Сотні тисяч мешканців Сполучених Штатів страждають від вузлових акне, і часто жоден засіб не справляє ефекту на їх стан, крім аккутану. Після вживання препарату навіть сильно уражена шкіра очищується на тривалий період.

Перед тим, як засіб отримав широке визнання, клінічні випробування на тваринах показали, що він може викликати вади розвитку плоду. Після таких результатів фірма Roche почала застерігати вагітних жінок проти вживання аккутану. Але вади розвитку у дітей продовжували з’являтись, і це спонукало компанію до впровадження всеохоплюючої програми запобігання вагітності у жінок, що вживали засіб.

Наскільки високим є ризик при застосуванні аккутану в період вагітності?

Якщо жінка вагітніє в період лікування аккутаном, ризик виникнення вад плоду є надзвичайно високим, навіть якщо вона вживає препарат недовго і в малих дозах. До вад розвитку плоду, що асоціюються з прийомом аккутану, належать: гідроцефалія (збільшення заповнених рідиною порожнин головного мозку), мікроцефалія (надто маленька голова), затримка розумового розвитку, аномалії вух та очей, розщеплення губи та піднебіння, інші вади ділянки обличчя, вади серця. Також існує високий ризик невиношування вагітності жінками, що приймають препарат. Аккутан може викликати зазначені вади у плода, коли жінка приймає його в перші кілька тижнів після запліднення, часто ще не знаючи, що вона вагітна. Навіть у дітей без наявних фізичних дефектів може спостерігатися затримка розумового розвитку або проблеми з навчанням.

Яких заходів було вжито з метою запобігання прийому аккутану вагітними жінками?

Компанія Roche вжила велику кількість заходів, спрямованих на інформування жінок та лікарів щодо ризику, пов’язаного з застосуванням аккутану. До таких заходів належали: розміщення попереджуючих етикеток для лікарів та пацієнток на упаковці препарату; забезпечення пацієнток інформаційними наборами, що включали форму згоди, підписання якої свідчить про розуміння жінкою серйозного ризику виникнення вад у майбутньої дитини; пропозиція щодо безкоштовного направлення пацієнтки на тест на вагітність та консультацію фахівця з планування сім’ї. Була розроблена та впроваджена спеціальна блістерна упаковка для препарату, яка містить попередження про те, що його не слід вживати в період вагітності. На упаковці також з’явилося символічне зображення вагітної жінки в профіль з яскравим написом “УНИКАТИ ВАГІТНОСТІ”. На додаток, компанія Roche розробила та впровадила спеціальну навчальну програму для лікарів.

Яка рекомендована методика призначення аккутану жінкам дітородного віку?

Фахівці компанії Roche рекомендують за тиждень до запланованого початку лікування аккутаном проводити тест на вагітність, а саму терапію починати на другий чи третій день менструального циклу жінки. Слід одночасно застосовувати два надійні засоби контрацепції (запобігання вагітності) – якщо партнери не вибирають як засіб повне утримання від статевих контактів – протягом як мінімум одного місяця перед початком лікування, одного місяця періоду лікування та одного місяця після припинення лікування аккутаном. Також фахівці радять жінці щомісяця повторювати тест на вагітність та консультацію з планування сім’ї.

Чи існують засоби лікування акне, більш безпечні для жінок дітородного віку?

Переважна більшість жінок, яких турбують вугрі, не страждають на важкі вузлові форми цієї хвороби, і їхня шкіра добре реагує на безпечні місцеві (що застосовуються безпосередньо на уражених ділянках шкіри) засоби та ліки для внутрішнього вживання. Препарати місцевої дії, що містять антибіотики еритроміцин та кліндаміцин, є безпечними засобами вибору навіть в період вагітності. Це стосується й тих препаратів, що містять бензоїлпероксид – речовину, яка має антибактеріальні властивості та підсушує шкіру (аналог, поширений в Україні – OXY). Якщо місцеві засоби не дають ефекту і шкіра не очищується, лікар може рекомендувати жінці розпочати прийом антибіотиків – таких як еритроміцин. Еритроміцин зарекомендував себе як безпечний препарат, що не викликає вад розвитку.

Існують ще ретиноїди для місцевого застосування, що використовуються при лікуванні акне. Місцеве вживання ретиноїдів у вигляді кремів чи розчинів (не пластирів) є значно безпечнішим для вагітних жінок, ніж прийом всередину у вигляді таблеток. Але краще все ж таки уникати їх в період вагітності (див. нижче), тому що вони можуть всмоктуватися крізь шкіру в кров.

Чи існують інші препарати ретиноїдів, вживання яких вагітними жінками є небезпечним?

Всіх пероральних ретиноїдів (у вигляді таблеток для внутрішнього застосування) треба уникати в період вагітності, тому що вони можуть викликати вади розвитку у плода. Жінкам, які ще не вагітні, слід запобігати вагітності протягом певного періоду часу після припинення лікування пероральними ретиноїдами.

Соріатан (актиретин) – це ще один препарат з групи ретиноїдів, який постачає на ринок фірма Roche. Він застосовується для лікування важких форм псоріазу – хронічного захворювання шкіри. Як і аккутан, Соріатан при вживанні його вагітною жінкою може викликати серйозні вади розвитку у плода – дефекти будови черепа та обличчя, вади серця, spina bifida (розщелина хребта з випинанням спинного мозку чи без нього) та аномалії кінцівок. В зв’язку з тим, що соріатан на тривалий час залишається в організмі, жодна жінка, яка планує завагітніти, не повинна вживати його протягом як мінімум трьох років після припинення лікування.

Що стосується аккутану, то фахівці компанії Roche рекомендують перед початком лікування провести тест на вагітність і одночасно застосовувати два надійні засоби контрацепції (запобігання вагітності) протягом всього періоду лікування та, в цьому випадку, протягом як мінімум трьох років після припинення лікування.

Крім соріатану, існує ще один засіб проти псоріазу, що належить до тієї ж самої групи і хімічно дуже подібний до нього – тегізон (етретинат). Цей препарат здатен залишатися в організмі на невизначений період часу. Дехто з лікарів рекомендують жінкам взагалі уникати вагітності після лікування тегізоном. Кожна жінка, що приймала тегізон в минулому, повинна проконсультуватися зі своїм лікарем щодо того, чи настане взагалі безпечний для спроби запліднення період, а якщо так, то коли це відбудеться. Жінки, що приймають соріатан, повинні уникати вживання будь-яких алкогольних напоїв в період лікування та протягом двох місяців після його припинення, тому що в присутності алкоголю соріатан перетворюється на тегізон – а ця сполука, як вже було зазначено, залишається в організмі на невизначений період часу.

Ще один ретиноїд, що зветься весаноїд (третиноїн), що застосовується для лікування певної форми лейкемії, або білокрів’я – гострого промієлоцитарного лейкозу, також може викликати вади розвитку у плода при вживанні його вагітною жінкою. В такій ситуації теж рекомендується перед початком лікування провести тест на вагітність і застосовувати надійні засоби контрацепції протягом всього періоду лікування та протягом одного місяця після його припинення. Препарати третиноїну місцевої дії (ренова, поширений аналог в Україні – ретин-А) також застосовують для лікування акне та сонячних ушкоджень шкіри. Дані сучасних досліджень свідчать про те, що третиноїн при місцевому застосуванні вагітними жінками переважно не викликає вад розвитку плоду. Проте, деякі сумніви щодо його безпечності для вагітних ще залишаються, тому що дані про декілька випадків вад у дітей жінок, що застосовували препарати третиноїну місцевої дії під час вагітності, все ж таки є. Доки не буде відомо більше про безпечність третиноїну для вагітних при його місцевому застосуванні, жінкам, що вже вагітні чи планують завагітніти, слід користуватися безпечними засобами проти акне, які були зазначені вище.

Зараз проводяться клінічні випробування великої кількості нових ретиноїдів для визначення їхньої ефективності та, в деяких випадках, здатності запобігати розвитку різних форм раку – наприклад, раку молочної залози, яєчників та легень. Такі препарати примушують злоякісні клітини “поводитися” як нормальні, що, можливо, веде до полегшення стану при деяких видах раку. Якщо протиракова ефективність нових ретиноїдів буде доведена, жінкам та їхнім лікарям слід буде приділяти велику увагу питанню їх безпечності щодо вад розвитку.

Чи можуть високі дози вітаміну А бути причиною вад розвитку у плода?

Хоча вітамін А є життєво необхідним для нормального розвитку майбутньої дитини, надто великі його дози можуть викликати у плода вади розвитку. Дослідження, проведене в 1995 році, показало, що у жінок, які у перші два місяці вагітності щодня приймали більш ніж 10000 МО (міжнародних одиниць) вітаміну А (це вдвічі більше, ніж рекомендовано фахівцями), ризик народження дитини з вадами розвитку, подібними до викликаних Аккутаном (розщеплення губи та піднебіння, гідроцефалія, вади серця) був більш ніж вдвічі вищим, ніж у тих, що приймали нормальні дози.

Дані інших досліджень свідчать про те, що дози вітаміну А, нижчі за 25000 МО, практично не викликають вад розвитку, але мінімальну небезпечну для вагітних дозу ще не визначено.

Організм людини, коли потрібно, здатен виробляти свій власний вітамін А з його природних попередників – наприклад, з бета-каротину, який міститься в жовтих та зелених овочах. Ця форма вітаміну є абсолютно безпечною для вагітних. Проте, велика частка того вітаміну А, який ми споживаємо з їжею – це його повна форма (ретинол), який у надлишковій кількості здатен викликати вади розвитку. Природний ретинол міститься у полівітамінних препаратах та в таких харчових продуктах, як м’ясо (особливо печінка), яйця, молочні продукти та вітамінізовані зернові пластівці – “сухі сніданки”.

Вагітна жінка повинна впевнитися в тому, що добова доза полівітамінів, які вона приймає – звичайних чи розроблених спеціально для вагітних – містить не більше ніж 5000 МО ретинолу (повної форми вітаміну А), і не повинна додатково вживати жодного препарату з вітаміном А. Також їй слід знизити споживання печінки.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 17/02/2002 

Дивіться також:

• Ізотретіноїновий (вітамін А) синдром

(Renal Agenesis)

Включення:

        Ниркова агенезія – повна відсутність нирок. Двобічна агенезія нирок – це летальна вроджена аномалія, що сумісна із внутрішньоутробним життям, але не сумісна з постнатальним. 95% дітей, що народились із цією вадою розвитку помирають у перші 24 години життя. У рідкісних випадках виживання можливе протягом декількох днів або тижнів.

Виключення:

        Potter запропоновано використовувати термін “двобічна агенезія нирок” у тих випадках, коли відсутні обидві нирки та обидва сечоводи. Термін “аплазія нирок” використовується, коли є сечоводи, а ниркова тканина представлена рудиментарними фрагментами, які можна ідентифікувати як канальцеві структури.
        Поєднання двобічної агенезії нирок із іншими специфічними аномаліями називають синдромом Potter. До цих аномалій відносяться:

Асоційовані вади:

• аномалії сусідніх органів ( від помірних вад розвитку статевих органів до сиреномелії);
• множинні аномалії органів та систем:

• вроджені вади серця (14%),
• вади розвитку опорно-рухової системи (40%),
• вроджені вади розвитку центральної нервової системи (11%),
• аномалії розвитку шлунково-кишкового тракту (19%),
• єдина артерія пуповини, вузлуватий амніон, мікрофтальмія.

Етіологія:

        Двобічна агенезія нирок може бути ізольованою вадою, але іноді є частиною синдрому вроджених вад розвитку моногенного, хромосомного, полігенного чи тератогенного генезу.

Ембріогенез:

        Розрізняють три етапи ембріонального розвитку нирки: пронефрос, мезонефрос, метанефрос. Перші дві ембріональні нирки редукуються протягом тривалого часу, але винятково важливі для розвитку третьої. Із Вольфової протоки утворюється сечовідний зачаток, що росте до метанефроса та бере участь в процесі диференціювання нефрогенної тканини у ниркову паренхіму. Ниркова агенезія зумовлена розривом у послідовному ланцюгу процесів нормального ембріогенезу від пронефроса до метанефроса. Альтернативне пояснення є у недостатньому розвитку сечовідного зачатка чи недостатній стимуляції утворення нефронів в метанефрогенній тканині.

Частота виникнення:

        Двобічна агенезія нирок зустрічається із частотою 1 випадок на 3000-4000 пологів. У літературних джерелах вказується також частота 0,1-0,3 на 1000 новонароджених. Приблизно 70% хворих – малюки чоловічої статі.

Прогноз:

        Несприятливий. Діти помирають антенатально або в перші дні життя. Мертвонародження становлять 24-38%. Оскільки ні гіпоплазія легень, ні двобічна агенезія нирок самі по собі не можуть бути причинами антенатальної смерті плоду, бо забезпечення цих життєво важливих функцій здійснюється плацентою, то, очевидно, затримка розвитку плоду та поєднані аномалії є потенційними причинами його внутрішньоутробної загибелі. 60% дітей із двобічною агенезією нирок народжуються до 37 тижнів вагітності.

Рекуррентний ризик:

        Обумовлений етіологічним чинником. При хромосомних порушеннях обумовлений каріотипом батьків. Аутосомно-рецесивні та аутосомно-домінантні синдроми мають ризик повторення 25% та 50% відповідно.
        У випадках ізольованої двобічної агенезії нирок:

Пренатальна діагностика:

        Діагностичними критеріями двобічної агенезії нирок при допологовому ультразвуковому скринінгу є:

Профілактика:

        Медико-генетичне консультування, пренатальна діагностика, елімінація уражених плодів.

Номер з каталогу МІМ:

        191830  Renal Adysplasia

Література:

Визначення:

        Мозолисте тіло являє собою широку серединну структуру білої речовини мозку, яка з’єднує півкулі мозку. Вона формує нижню стінку міжпівкульної борозни та дах третього шлуночка. Це найпотужніше міжпівкульне з’єднання, що містить більше 300 мільйонів аксонів та відіграє важливу роль у координації інформації та обміні сенсорними стимулами між півкулями.

Частота:

        Справжня частота агенезії мозолистого тіла невідома, оскільки в деяких випадках ця аномалія розвитку не має клінічних проявів.
        При аутопсії частота захворювання склала 1:19.
        При серійних рентгенологічних дослідженнях ця патологія була виявлена у 0,7% випадків. У дітей з затримкою розумового розвитку в 2-3% виявляється агенезія мозолистого тіла.

Ембріогенез та етіологія:

        Мозолисте тіло розвивається у проміжку від 10 до 12 тижнів вагітності. Першими формуються передні відділи, пізніше – задні. Повністю процес формування мозолистого тіла закінчується біля 20 тижня вагітності.
        Найчастіше причиною агенезії є запальний процес та порушення кровообігу. Чим раніше діє патологічний фактор, тим більша ймовірність формування повної агенезії мозолистого тіла, тоді як більш пізні пошкодження призводять до часткової агенезії, переважно задніх відділів.
        Дія тератогенів рідко призводить до агенезії мозолистого тіла, але серед несприятливих факторів слід відмітити алкоголь та варфарин.
        Агенезія мозолистого тіла зустрічається при понад 40 хромосомних захворюваннях, таких, як трисомія 13, 18; більше, як 120 моногенних захворюваннях і синдромах МВВР.
        Агенезія мозолистого тіла також зустрічається при вроджених порушеннях метаболізму: некетотична гіперглікемія, синдром Зельвегера і Леві, дефіцит піруват карбоксилази і дегідрогенази, муколіпідоз. В літературі описана й ізольована агенезія мозолистого тіла, яка має різні типи успадкування (АР, АД, Х-зчеплений).
        Агенезія мозолистого тіла входить в склад таких синдромів, як:

Пренатальна діагностика:

        При поперечному скануванні головного мозку плоду мозолисте тіло не візуалізується, але можна виявити непрямі ознаки відсутності цією структури: диспропорційне збільшення задніх рогів бокових шлуночків, зміщення догори третього шлуночка, вузькі і зміщені латерально передні роги бокових шлуночків, відсутність порожнини прозорої перетинки та розширення міжпівкульної борозни. Для покращання візуалізації структур мозку можна використати трансвагінальні дослідження.
        При частковій агенезії мозолистого тіла виявляється лише збільшення задніх рогів бокових шлуночків.
        При підозрі на агенезію мозолистого тіла необхідно виміряти міжорбітальні відстані, ретельно дослідити обличчя та задню черепну ямку. Також проводиться каріотипування плода.

Клінічні прояви і діагностика:

        В неонатальному періоді діагноз може бути встановлений лише за допомогою комп’ютерної томографії та нейросонографії на основі виявлення широко розставлених бокових шлуночків, збільшення потиличних рогів бокових шлуночків та зміщення вперед третього шлуночка. При підозрі на агенезію мозолистого тіла необхідно виміряти міжорбітальні відстані, обстежити обличчя, оскільки можливе поєднання патології із гіпертелоризмом і синдромом серединного розщеплення обличчя. Також необхідно провести каріотипування.
        В майбутньому ізольована агенезія може мати безсимптомний перебіг або виявлятися при неврологічному обстеженні у зв’язку з незначними функціональними порушеннями: неможливість співставити імпульси від обох рук (визначити різницю температур, форм та маси предметів, розміщених в праву та ліву руку).

Тактика в неонатальному періоді:

        Ведення новонародженого з агенезією мозолистого тіла визначається наявністю поєднаних аномалій. Діти, які не мають іншої патології почувають себе добре і практично не мають неврологічних порушень.

Прогноз:

        Для хворих з агенезією мозолистого тіла прогноз переважно залежить від асоційованих з нею вроджених вад розвитку чи синдромів.

Профілактика:

        Безпосередньо полягає в уникненні негативного впливу запідозрених тератогенів, проведенні оцінки діагностичних тестів і медико-генетичного консультування. Пренатальна діагностика з ультразвуковим дослідженням дозволяє виявити поєднанні аномалії, провести в таких випадках каріотипування плода.

Номер з каталогу МІМ:

        218000  Agenesis of the Corpus Callosum with Peripheral Neuropathy; ACCPN

Літературні джерела:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 15/02/2002

(Lung Agenesis, Aplasia, and Hypoplasia)

Надія Григорівна Тандура

Лікар-неонатолог
Волинського обласного дитячого
територіального медичного об’єднання

Визначення:

        Агенезія, аплазія, гіпоплазія легень – повний або частковий недорозвиток легені (долі). Недорозвиток може бути однобічним або двобічним. Виділяють просту та кистозну гіпоплазію легень. Гіпоплазія кількісно оцінюється відношенням маси легень до маси тіла, коефіцієнт 0,012 > 27 тижнів гестації і 0,015 < 27 тижнів гестації відповідає гіпоплазії легень.

Частота:

        Агенезія, аплазія легень зустрічається 1:15000. Двобічна аплазія, агенезія зустрічається рідко і несумісна з життям. Гіпоплазія легень зустрічається частіше. Н.В. Волкова (1977 р.) при обстеженні 800 дітей з хронічною легеневою патологією у 11 виявила однобічну гіпоплазію легень. Кистозна гіпоплазія найбільш поширена, становить половину всіх вад розвитку бронхолегеневої системи.

Етіологія:

        Важливим фактором у формуванні цієї патології є зменшення внутрішньогрудного об’єму у плода, що має місце при діафрагмальній килі, торакальних деформаціях, спінальних змінах, плевральному випоті у плодів з набряком. Як одна із можливих причин гіпоплазії легень роглядається обструкція дихальних шляхів плода і аномалії легеневих судин. Підкреслюється зв’язок гіпоплазії легень з аномаліями нирок і сечовивідних шляхів, обумовлюючих олігогідрамніон. Описані сімейні випадки гіпоплазії легень, тип успадкування аутосомно-рецесивний. Описана кистозна гіпоплазія легень обумовлена хромосомною патологією – реципрокною транслокацією 15/19. Аналогічні хромосомні порушення виявили у матері дитини, але у неї була відсутня легенева патологія.

Основні діагностичні критерії:

• Деформація грудної клітки, западіння на стороні вади;
• Відсутність дихальних шумів на стороні вади, зміщення середостіння, помірний сколіоз;
• Респіраторні розлади: кашель, задишка;
• Часті бронхіти, пневмонії;
• Відставання у фізичному розвитку.

Клініка:

        Клініка агенезії, аплазії, гіпоплазії визначається, як самою аномалією, так і наслоюванням інфекції. З перших років життя у дитини відмічається задишка, кашель, як правило, вологий, повторні пневмонії, бронхіти, відставання у фізичному розвитку. Грудна клітка деформована, на стороні вади відмічається западіння або сплющення, інколи кілевидне вибухання в ділянці грудини за рахунок компенсаторного здуття неураженої легені. Перкуторний звук на стороні ураження вкорочений, дихання відсутнє або різко ослаблене, на цьому фоні вислуховуються вологі хрипи, шум тертя плеври. При агенезії, аплазії долі легені над збереженими ділянками легені дихання має бронхіальний характер. Органи середостіння зміщені в сторону вади. Типовими рентгенологічними ознаками є зміни об’єму грудної клітки на стороні вади, інтенсивне затемнення в цій області, високе стояння купола діафрагми, серце, органи середостіння зміщені в сторону вади. Хребет при цьому оголений. Спостерігається пролабування здорової легені в іншу половину грудної клітки з утворенням “легеневої кили”. При полікистозі на рентгенограмах знаходять сотовий малюнок. В діагностиці і дифдіагностиці агенезії, аплазії, гіпоплазії вирішальне значення має бронхологічне дослідження. При бронхоскопії констатують відсутність або рудимент головного бронху, звуження дольових бронхів. На бронхограмах при агенезії відмічається відсутність головного бронха, при відсутності біфуркації трахеї, при аплазії є рудиментарний головний бронх. У випадку гіпоплазії заповнюються крупні бронхи при відсутності мілких розгалужень. При недорозвиненні долі легені об’єм її зменшений, бронхіальні розгалуження в цій області відсутні, або звужені та деформовані. При полікистозі на бронхограмах будуть множинні округлі порожнини. Кисти частіше локалізуються в лівій легені або мають двобічне розташування. В діагностиці агенезії, аплазії та гіпоплазії використовують ангіопульмографію, яка характеризує стан гілок легеневої артерії, зміщення і ротацію серця і великих судин. При обстеженні дітей з аплазією або гіпоплазією легені (долі) застосовують також радіонуклідний метод оцінки регіонарного кровотоку. При цьому спостерігається відсутність накопичення радіоізотопів в недорозвиненій частині легені.

Асоційовані вади:

        Агенезія, аплазія, гіпоплазія часто поєднуються з іншими вродженими вадами розвитку, ВВС, судин, скелету, ШКТ, досить часто з діафрагмальною килою. Гіпоплазія легень є одним із проявів генетично-детермінованих синдромів. B. Landing (1979 р.) описав синдром, який включає камподактилію, множинні анкілози, лицьові аномалії і гіпоплазію легень. Цей синдром був раніше описаний H. Penа (1974 р.) і І. Punnel та іншими (1974 р.). Цей синдром має аутосомно-рецесивний тип успадкування. До цього синдрому близька тетрада Поттера, яка включає гіпоплазію легень з аномаліями будови обличчя, клишоногістю, змінами китиць рук і відставанням у фізичному розвитку (Gilbert-Barness Е. та інші. 1998). Поєднання гіпоплазії легень (долі) з аномальним дренажем легеневих вен відомо, як “синдром ятагана” (scimilar syndromе). Описано “синдром ятагана” (синдром кривої турецької саблі), який поєднувався з двобічною колобомою райдужки і атрофією сітківки правого ока. Ці зміни вважаються спадковими.

Ускладнення:

        Персистуюча легенева гіпертензія, пневмоторакс, хронічні бронхіти, хронічна пневмонія, легеневе серце. При полікистозі нагноєння кіст, пневмоторакс, легенева кровотеча. Амілоїдоз зустрічається рідко.

Вік маніфестації:  з народження.

Генне картування і групи зчеплення генів:  невідомо.

Прогноз:

        Двобічна агенезія, аплазія – не сумісна з життям.

Лікування:

        Лікування агенезії, аплазії, гіпоплазії консервативне. Найбільше значення має антибіотикотерапія, направлена на ліквідацію запалення в легенях, санацію ендобронхіального дерева. При полікистозі лікування хірургічне раннє з метою попередження інфікування кист. Основним протипоказом до операції є поширеність процесу тяжка легенево-серцева недостатність.

Номер з каталогу МІМ:

601612  Lung Agenesis.
265430  Pulmonary Hypoplasia, Primary.

Література:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 04/07/2003

(SHORT Syndrome)

О.П. Семененко
Завідувач
Черкаським обласним медико-генетичним центром

Синоніми:

• SHORT Stature – Hyperextensibility – Rieger Anomaly – Teething Delay;
• Синдром карликовості з гіпермобільністю суглобів, пупковою килою, зниженням зору і порушенням прорізання зубів;
• Аарскога-Осе-Панде синдром;
• Ліподистрофія – Рігера аномалія – діабету синдром;
• Growth Retardation – Rieger Anomaly;
• Lipodystrophy, partial, with Rieger anomaly and short stature;
• Reiger Anomaly – Growth Retardation.

Частота:

Відноситься до рідкісних синдромів, в літературі описано близько 20 випадків.

Основні діагностичні критерії:

• Затримка росту;
• Гіперрухливість суглобів;
• Пахова кила;
• Аномалії передньої камери ока;
• Затримка прорізання зубів.

Клінічна характеристика:

Зріст. Затримка росту суттєво виражена, не пов’язана з дефіцитом соматотропного гормону і починається у внутрішньоутробному періоді, що стало приводом для мнемонічної назви синдрому “SHORT” (короткий), що є акронімом назв основних ознак синдрому:

• Stature (зріст);
• Hyper extensibility of joints and/or Hernia inguinal (гіперрухливість в суглобах і/або пахова кила);
• Ocular depression (глибоко посаджені очі, зниження зору);
• Rieger anomaly (аномалія Рігера);
• Tteething delay (затримка прорізання зубів).

Затримку росту доповнює абсолютний або відносний дефіцит ваги, з можливим розвитком тотальної ліпоатрофії. Тонка, суха і зморшкувата шкіра надає прогеричного вигляду хворим.

Аномалія Рігера включає олігодонтію і ураження очей:

• Анірідія;
• Гіпоплазія або колобома райдужної оболонки ока;
• Глаукома;
• Мікрокорнеа;
• Помутніння рогівки;
• Катаракта.

Розвиток:

• Постійне блювання в грудному віці;
• Затримка мовного розвитку;
• Збережений інтелект.

Поєднані симптоми:

• Трикутне обличчя;
• Клинодактилія V пальця;
• Ямочки на підборідді;
• Мікрогнатія (маленька верхня щелепа);
• Порушення толерантності до вуглеводів;
• Інсулінозалежний діабет;
• Сенсо-невральна приглухуватість.

Лікування: симптоматичне.

Профілактика: не розроблена.

Етіологія:

Аутосомно-домінантний тип успадкування.

Номер з каталогу МІМ:

269880  SHORT Syndrome.

Література:

• Aarskog D, Ose L, Pande H, Eide N. Autosomal dominant partial lipodystrophy associated with Rieger anomaly, short stature, and insulinopenic diabetes. Am J Med Gen 1983;15:29-38.
• Bankier A, Keith CG, Temple IK. Absent iris stroma, narrow body build and small facial bones: a new association or variant of SHORT syndrome? Clin Dysmorphol 1995;4:304-12.
• Gorlin RJ, Cervenka J, Moller K, Horrobin M, Witkop J. Rieger anomaly and growth retardation (The S-H-O-R-T Syndrome). Birth Defects 1975;11:46-48.
• Karadeniz NN, Kocak-Midillioglu I, Erdogan D, Bokesoy I. Is SHORT syndrome another phenotypic variation of PITX2? Am J Med Genet 2004;130A:406-409.
• Koenig R, Brendel L, Fuchs S. SHORT syndrome. Clin Dysmorph 2003;12:45-49.
• Reardon W, Temple IK. Nephrocalcinosis and disordered calcium metabolism in two children with SHORT syndrome. Am J Med Genet 2008;146A:1296-1298.
• Schwingshandl J, Mache CJ, Rath K, Borkenstein MH. SHORT syndrome and insulin resistance. Am J Med Genet 1993;47:907-909.
• Sensenbrenner JA, Hussels IE, Levin LS. A low birthweight syndrome? Rieger syndrome. Birth Defects Orig Artic Ser 1975;11(2):423-6.
• Sorge G, Ruggieri M, Polizzi A, Scuderi A, Di Pietro M. SHORT syndrome: a new case with probable autosomal dominant inheritance. Am J Med Genet 1996;61:178-81.
• Toriello HV, Wakefield S, Komar K, Higgins JV, Waterman DF. Report of a case and further delineation of the SHORT syndrome. Am J Med Genet 1985;22:311-314.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 21/09/2012

(Aarskog Syndrome)

Тетяна Дмитрівна Загорулько
Зав. відділенням недоношених новонароджених
Волинського обласного дитячого
територіального медичного об’єднання

Основні діагностичні критерії:

Гіпертелоризм, брахідактилія, шалевидна калитка, низький зріст.

Частота:

Синдром Аарскога виділений в самостійну нозологічну одиницю у 1970 році, з тих пір число випадків виявлення даного захворювання зросло. Даний синдром рідко зустрічається (описано біля 500 випадків в світі). Він може бути помилково діагностований як Noonan синдром. Хворіють однаково як чоловіки, так і жінки. Діагноз встановлюється в періоді новонародженості або раннього дитинства.

Основною патогенетичною ланкою виникнення синдрому є Х-зчеплений рецесивний тип успадкування. Ген синдрому Аарскога позначається FGDY 1 і локалізується на хромосомі Хq11.21. FGDY кодує Rho/Rac нуклеотидний обмінний фактор (клас протеїнів, що включені у цитоскелет клітини і регулюють її ріст, при пошкодженні їх функції реалізується механізм виникнення аномалій росту, характерних для синдрому Аарскога). У жінок-гетерозигот ознаки синдрому маловиражені. Bawle і Tyrkus описали жінок з яскравою клінічною картиною синдрому Аарскога, кожна з яких мала хворого сина. Можливий також аутосомно-домінантний тип успадкування.

Описано 16 пацієнтів (чоловіків і жінок), які є дітьми від близькоспоріднених шлюбів, у них були наявні ознаки, подібні до синдрому Аарскога (монголоїдний розріз очей, птоз, гіпоспадія, шалевидна калитка, полісиндактилія). Батьки вищезгаданих пацієнтів були двоюрідними братами і сестрами.

Клініка:

Ріст:

Дефіцит росту може виявлятися ще внутріутробно, хоча у більшості хворих довжина тіла при народженні нормальна, але надалі є відставання у зрості, яке стає помітним протягом перших 5-ти років життя. Основна частина пацієнтів знаходиться нижче третього центилю по довжині тіла, дорослі рідко досягають 160 см у зрості.

Зовнішній вигляд:

Відставання в психічному розвитку від легкого до середнього ступеня (32%). В деяких дітей спостерігаються труднощі у навчанні (14%). Характерні гіперактивність і дефіцит уваги.

Обличчя:

Округле. Характерний набряк обличчя у дітей молодших 4-х років. Широкий лоб, дефект скальпа, макроцефалія, гіпертелоризм з різко вираженим птозом і антимонголоїдним розрізом очей. Типовим є наявність так званого “мису вдови” – клиновидного росту волосся на чолі, широкого перенісся, довгого фільтру, короткого носа з вивернутими ніздрями, гіпоплазія верхньої щелепи, невеликої складки під нижньою губою. Спостерігаються аномалії вушних раковин – вушні раковини витончені або потовщені. Пізнє прорізування зубів, широкі центральні верхні різці. Різноманітні аномалії очей включають звивисті судини сітківки, страбізм і офтальмоплегію.

Кінцівки:

Брахідактилія з клинодактилією V пальців. Неправильна позиція витягнутих пальців. Неповна шкірна синдактилія пальців рук. Перерозгинання в проксимальних міжфалангових суглобах з одночасним згинанням дистальних. Короткі V пальці з єдиною згинальною складкою (72%), поперечна складка долоні, широкі ступні (70%), потовщені пальці на ногах.

Грудна клітка лійкоподібна. Живіт: пупок виступає, оточений овальною складкою, пахова кила у 60%. При рентгенологічному дослідженні помітні зміни хребта і рук. Спинно-мозкова кила і дефекти шийних хребців описані більше як у 50% хворих. Scott описав гіпоплазію І шийного хребця з незамкненою задньою дугою; при розгинанні шиї хребець потрапляє у foramen magnum. При згинанні шиї спостерігається розхитаність І-ІІ шийних хребців. Може виникати атланто-окципітальний синостоз внаслідок компресії шийних хребців С1-С2. RJ Gorlin спостерігав пацієнта із зростанням ІІ-III шийних хребців. Також можуть виявлятися додаткові ребра. Кінцеві фаланги пальців та середні фаланги V пальців гіпоплазовані у 80%. Камптодактилія зустрічається рідко. Hanley зафіксував поодинокі випадки остеохондрозу. Характерна затримка кісткового віку.

Генітальні аномалії:

Шалевидна калитка, складки якої оточують пеніс. З віком шаль калитки зникає. Часто одне чи два яєчка не опущені. Типових генітальних аномалій у дівчаток немає, хоча у однієї пацієнтки описана гіпертрофія клітора.

Непостійні клінічні симптоми:

Офтальмологічні: амбліопія, астигматизм, гіперфункція нижнього косого м’яза, блакитні склери, потовщення рогівки.

Кардіологічні: стеноз легеневої артерії, коарктація аорти, стеноз аорти, дефекти міжпередсердної та міжшлуночкової перетинки. Геніталії: розщеплена калитка, фімоз. Інші: в 2 пацієнтів описаний дефіцит гормонів росту, також може бути аномальний церебральний відтік, хвороба Гіршпрунга, гіпоплазія нирок, перекрут кишківника, гіпоплазія зубної емалі, розщеплені верхня губа і піднебіння, лімфедема, гепатомегалія, портальний цироз, макроцитарна анемія, гемохроматоз, ректоперинеальна нориця, інтерстиційна пневмонія.

Діагностика:

Діагноз ставиться при народженні або в період раннього дитинства. Додатковим інструментальним діагностичним методом є рентгенодіагностика, яка дає можливість виявити аномалії будови опорно-рухового апарату, а також затримку вікових змін кісток. Пренатально синдром Аарськога можна діагностувати за допомогою ультразвукової діагностики, виявивши замалу для певного терміну гестації довжину тіла.

Диференціальний діагноз:

Aarskog syndrome диференціюють з:

Прогноз і акушерська тактика:

Специфічного лікування захворювання не існує, тому застосовують симптоматичну і підтримуючу терапію. Певні труднощі виникають на першому році життя, пов’язані з годуванням дитини і частими респіраторними інфекціями. Характерне повільне дозрівання і затяжний пубертатний період. Репродуктивна функція не страждає. Часто необхідні ортодонтична корекція, хірургічні втручання, консультація генетика та допомога інших спеціалістів. У хворих дітей з нормальним інтелектом гіперактивність регресує як правило в 12-14 років. Соціальна адаптація для цих осіб повна.

Номер з каталогу МІМ:

100050  Aarskog Syndrome.

Література: