(Renal Agenesis)

Включення:

        Ниркова агенезія – повна відсутність нирок. Двобічна агенезія нирок – це летальна вроджена аномалія, що сумісна із внутрішньоутробним життям, але не сумісна з постнатальним. 95% дітей, що народились із цією вадою розвитку помирають у перші 24 години життя. У рідкісних випадках виживання можливе протягом декількох днів або тижнів.

Виключення:

        Potter запропоновано використовувати термін “двобічна агенезія нирок” у тих випадках, коли відсутні обидві нирки та обидва сечоводи. Термін “аплазія нирок” використовується, коли є сечоводи, а ниркова тканина представлена рудиментарними фрагментами, які можна ідентифікувати як канальцеві структури.
        Поєднання двобічної агенезії нирок із іншими специфічними аномаліями називають синдромом Potter. До цих аномалій відносяться:

Асоційовані вади:

• аномалії сусідніх органів ( від помірних вад розвитку статевих органів до сиреномелії);
• множинні аномалії органів та систем:

• вроджені вади серця (14%),
• вади розвитку опорно-рухової системи (40%),
• вроджені вади розвитку центральної нервової системи (11%),
• аномалії розвитку шлунково-кишкового тракту (19%),
• єдина артерія пуповини, вузлуватий амніон, мікрофтальмія.

Етіологія:

        Двобічна агенезія нирок може бути ізольованою вадою, але іноді є частиною синдрому вроджених вад розвитку моногенного, хромосомного, полігенного чи тератогенного генезу.

Ембріогенез:

        Розрізняють три етапи ембріонального розвитку нирки: пронефрос, мезонефрос, метанефрос. Перші дві ембріональні нирки редукуються протягом тривалого часу, але винятково важливі для розвитку третьої. Із Вольфової протоки утворюється сечовідний зачаток, що росте до метанефроса та бере участь в процесі диференціювання нефрогенної тканини у ниркову паренхіму. Ниркова агенезія зумовлена розривом у послідовному ланцюгу процесів нормального ембріогенезу від пронефроса до метанефроса. Альтернативне пояснення є у недостатньому розвитку сечовідного зачатка чи недостатній стимуляції утворення нефронів в метанефрогенній тканині.

Частота виникнення:

        Двобічна агенезія нирок зустрічається із частотою 1 випадок на 3000-4000 пологів. У літературних джерелах вказується також частота 0,1-0,3 на 1000 новонароджених. Приблизно 70% хворих – малюки чоловічої статі.

Прогноз:

        Несприятливий. Діти помирають антенатально або в перші дні життя. Мертвонародження становлять 24-38%. Оскільки ні гіпоплазія легень, ні двобічна агенезія нирок самі по собі не можуть бути причинами антенатальної смерті плоду, бо забезпечення цих життєво важливих функцій здійснюється плацентою, то, очевидно, затримка розвитку плоду та поєднані аномалії є потенційними причинами його внутрішньоутробної загибелі. 60% дітей із двобічною агенезією нирок народжуються до 37 тижнів вагітності.

Рекуррентний ризик:

        Обумовлений етіологічним чинником. При хромосомних порушеннях обумовлений каріотипом батьків. Аутосомно-рецесивні та аутосомно-домінантні синдроми мають ризик повторення 25% та 50% відповідно.
        У випадках ізольованої двобічної агенезії нирок:

Пренатальна діагностика:

        Діагностичними критеріями двобічної агенезії нирок при допологовому ультразвуковому скринінгу є:

Профілактика:

        Медико-генетичне консультування, пренатальна діагностика, елімінація уражених плодів.

Номер з каталогу МІМ:

        191830  Renal Adysplasia

Література:

Визначення:

        Мозолисте тіло являє собою широку серединну структуру білої речовини мозку, яка з’єднує півкулі мозку. Вона формує нижню стінку міжпівкульної борозни та дах третього шлуночка. Це найпотужніше міжпівкульне з’єднання, що містить більше 300 мільйонів аксонів та відіграє важливу роль у координації інформації та обміні сенсорними стимулами між півкулями.

Частота:

        Справжня частота агенезії мозолистого тіла невідома, оскільки в деяких випадках ця аномалія розвитку не має клінічних проявів.
        При аутопсії частота захворювання склала 1:19.
        При серійних рентгенологічних дослідженнях ця патологія була виявлена у 0,7% випадків. У дітей з затримкою розумового розвитку в 2-3% виявляється агенезія мозолистого тіла.

Ембріогенез та етіологія:

        Мозолисте тіло розвивається у проміжку від 10 до 12 тижнів вагітності. Першими формуються передні відділи, пізніше – задні. Повністю процес формування мозолистого тіла закінчується біля 20 тижня вагітності.
        Найчастіше причиною агенезії є запальний процес та порушення кровообігу. Чим раніше діє патологічний фактор, тим більша ймовірність формування повної агенезії мозолистого тіла, тоді як більш пізні пошкодження призводять до часткової агенезії, переважно задніх відділів.
        Дія тератогенів рідко призводить до агенезії мозолистого тіла, але серед несприятливих факторів слід відмітити алкоголь та варфарин.
        Агенезія мозолистого тіла зустрічається при понад 40 хромосомних захворюваннях, таких, як трисомія 13, 18; більше, як 120 моногенних захворюваннях і синдромах МВВР.
        Агенезія мозолистого тіла також зустрічається при вроджених порушеннях метаболізму: некетотична гіперглікемія, синдром Зельвегера і Леві, дефіцит піруват карбоксилази і дегідрогенази, муколіпідоз. В літературі описана й ізольована агенезія мозолистого тіла, яка має різні типи успадкування (АР, АД, Х-зчеплений).
        Агенезія мозолистого тіла входить в склад таких синдромів, як:

Пренатальна діагностика:

        При поперечному скануванні головного мозку плоду мозолисте тіло не візуалізується, але можна виявити непрямі ознаки відсутності цією структури: диспропорційне збільшення задніх рогів бокових шлуночків, зміщення догори третього шлуночка, вузькі і зміщені латерально передні роги бокових шлуночків, відсутність порожнини прозорої перетинки та розширення міжпівкульної борозни. Для покращання візуалізації структур мозку можна використати трансвагінальні дослідження.
        При частковій агенезії мозолистого тіла виявляється лише збільшення задніх рогів бокових шлуночків.
        При підозрі на агенезію мозолистого тіла необхідно виміряти міжорбітальні відстані, ретельно дослідити обличчя та задню черепну ямку. Також проводиться каріотипування плода.

Клінічні прояви і діагностика:

        В неонатальному періоді діагноз може бути встановлений лише за допомогою комп’ютерної томографії та нейросонографії на основі виявлення широко розставлених бокових шлуночків, збільшення потиличних рогів бокових шлуночків та зміщення вперед третього шлуночка. При підозрі на агенезію мозолистого тіла необхідно виміряти міжорбітальні відстані, обстежити обличчя, оскільки можливе поєднання патології із гіпертелоризмом і синдромом серединного розщеплення обличчя. Також необхідно провести каріотипування.
        В майбутньому ізольована агенезія може мати безсимптомний перебіг або виявлятися при неврологічному обстеженні у зв’язку з незначними функціональними порушеннями: неможливість співставити імпульси від обох рук (визначити різницю температур, форм та маси предметів, розміщених в праву та ліву руку).

Тактика в неонатальному періоді:

        Ведення новонародженого з агенезією мозолистого тіла визначається наявністю поєднаних аномалій. Діти, які не мають іншої патології почувають себе добре і практично не мають неврологічних порушень.

Прогноз:

        Для хворих з агенезією мозолистого тіла прогноз переважно залежить від асоційованих з нею вроджених вад розвитку чи синдромів.

Профілактика:

        Безпосередньо полягає в уникненні негативного впливу запідозрених тератогенів, проведенні оцінки діагностичних тестів і медико-генетичного консультування. Пренатальна діагностика з ультразвуковим дослідженням дозволяє виявити поєднанні аномалії, провести в таких випадках каріотипування плода.

Номер з каталогу МІМ:

        218000  Agenesis of the Corpus Callosum with Peripheral Neuropathy; ACCPN

Літературні джерела:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 15/02/2002

(Lung Agenesis, Aplasia, and Hypoplasia)

Надія Григорівна Тандура

Лікар-неонатолог
Волинського обласного дитячого
територіального медичного об’єднання

Визначення:

        Агенезія, аплазія, гіпоплазія легень – повний або частковий недорозвиток легені (долі). Недорозвиток може бути однобічним або двобічним. Виділяють просту та кистозну гіпоплазію легень. Гіпоплазія кількісно оцінюється відношенням маси легень до маси тіла, коефіцієнт 0,012 > 27 тижнів гестації і 0,015 < 27 тижнів гестації відповідає гіпоплазії легень.

Частота:

        Агенезія, аплазія легень зустрічається 1:15000. Двобічна аплазія, агенезія зустрічається рідко і несумісна з життям. Гіпоплазія легень зустрічається частіше. Н.В. Волкова (1977 р.) при обстеженні 800 дітей з хронічною легеневою патологією у 11 виявила однобічну гіпоплазію легень. Кистозна гіпоплазія найбільш поширена, становить половину всіх вад розвитку бронхолегеневої системи.

Етіологія:

        Важливим фактором у формуванні цієї патології є зменшення внутрішньогрудного об’єму у плода, що має місце при діафрагмальній килі, торакальних деформаціях, спінальних змінах, плевральному випоті у плодів з набряком. Як одна із можливих причин гіпоплазії легень роглядається обструкція дихальних шляхів плода і аномалії легеневих судин. Підкреслюється зв’язок гіпоплазії легень з аномаліями нирок і сечовивідних шляхів, обумовлюючих олігогідрамніон. Описані сімейні випадки гіпоплазії легень, тип успадкування аутосомно-рецесивний. Описана кистозна гіпоплазія легень обумовлена хромосомною патологією – реципрокною транслокацією 15/19. Аналогічні хромосомні порушення виявили у матері дитини, але у неї була відсутня легенева патологія.

Основні діагностичні критерії:

• Деформація грудної клітки, западіння на стороні вади;
• Відсутність дихальних шумів на стороні вади, зміщення середостіння, помірний сколіоз;
• Респіраторні розлади: кашель, задишка;
• Часті бронхіти, пневмонії;
• Відставання у фізичному розвитку.

Клініка:

        Клініка агенезії, аплазії, гіпоплазії визначається, як самою аномалією, так і наслоюванням інфекції. З перших років життя у дитини відмічається задишка, кашель, як правило, вологий, повторні пневмонії, бронхіти, відставання у фізичному розвитку. Грудна клітка деформована, на стороні вади відмічається западіння або сплющення, інколи кілевидне вибухання в ділянці грудини за рахунок компенсаторного здуття неураженої легені. Перкуторний звук на стороні ураження вкорочений, дихання відсутнє або різко ослаблене, на цьому фоні вислуховуються вологі хрипи, шум тертя плеври. При агенезії, аплазії долі легені над збереженими ділянками легені дихання має бронхіальний характер. Органи середостіння зміщені в сторону вади. Типовими рентгенологічними ознаками є зміни об’єму грудної клітки на стороні вади, інтенсивне затемнення в цій області, високе стояння купола діафрагми, серце, органи середостіння зміщені в сторону вади. Хребет при цьому оголений. Спостерігається пролабування здорової легені в іншу половину грудної клітки з утворенням “легеневої кили”. При полікистозі на рентгенограмах знаходять сотовий малюнок. В діагностиці і дифдіагностиці агенезії, аплазії, гіпоплазії вирішальне значення має бронхологічне дослідження. При бронхоскопії констатують відсутність або рудимент головного бронху, звуження дольових бронхів. На бронхограмах при агенезії відмічається відсутність головного бронха, при відсутності біфуркації трахеї, при аплазії є рудиментарний головний бронх. У випадку гіпоплазії заповнюються крупні бронхи при відсутності мілких розгалужень. При недорозвиненні долі легені об’єм її зменшений, бронхіальні розгалуження в цій області відсутні, або звужені та деформовані. При полікистозі на бронхограмах будуть множинні округлі порожнини. Кисти частіше локалізуються в лівій легені або мають двобічне розташування. В діагностиці агенезії, аплазії та гіпоплазії використовують ангіопульмографію, яка характеризує стан гілок легеневої артерії, зміщення і ротацію серця і великих судин. При обстеженні дітей з аплазією або гіпоплазією легені (долі) застосовують також радіонуклідний метод оцінки регіонарного кровотоку. При цьому спостерігається відсутність накопичення радіоізотопів в недорозвиненій частині легені.

Асоційовані вади:

        Агенезія, аплазія, гіпоплазія часто поєднуються з іншими вродженими вадами розвитку, ВВС, судин, скелету, ШКТ, досить часто з діафрагмальною килою. Гіпоплазія легень є одним із проявів генетично-детермінованих синдромів. B. Landing (1979 р.) описав синдром, який включає камподактилію, множинні анкілози, лицьові аномалії і гіпоплазію легень. Цей синдром був раніше описаний H. Penа (1974 р.) і І. Punnel та іншими (1974 р.). Цей синдром має аутосомно-рецесивний тип успадкування. До цього синдрому близька тетрада Поттера, яка включає гіпоплазію легень з аномаліями будови обличчя, клишоногістю, змінами китиць рук і відставанням у фізичному розвитку (Gilbert-Barness Е. та інші. 1998). Поєднання гіпоплазії легень (долі) з аномальним дренажем легеневих вен відомо, як “синдром ятагана” (scimilar syndromе). Описано “синдром ятагана” (синдром кривої турецької саблі), який поєднувався з двобічною колобомою райдужки і атрофією сітківки правого ока. Ці зміни вважаються спадковими.

Ускладнення:

        Персистуюча легенева гіпертензія, пневмоторакс, хронічні бронхіти, хронічна пневмонія, легеневе серце. При полікистозі нагноєння кіст, пневмоторакс, легенева кровотеча. Амілоїдоз зустрічається рідко.

Вік маніфестації:  з народження.

Генне картування і групи зчеплення генів:  невідомо.

Прогноз:

        Двобічна агенезія, аплазія – не сумісна з життям.

Лікування:

        Лікування агенезії, аплазії, гіпоплазії консервативне. Найбільше значення має антибіотикотерапія, направлена на ліквідацію запалення в легенях, санацію ендобронхіального дерева. При полікистозі лікування хірургічне раннє з метою попередження інфікування кист. Основним протипоказом до операції є поширеність процесу тяжка легенево-серцева недостатність.

Номер з каталогу МІМ:

601612  Lung Agenesis.
265430  Pulmonary Hypoplasia, Primary.

Література:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 04/07/2003

(SHORT Syndrome)

О.П. Семененко
Завідувач
Черкаським обласним медико-генетичним центром

Синоніми:

• SHORT Stature – Hyperextensibility – Rieger Anomaly – Teething Delay;
• Синдром карликовості з гіпермобільністю суглобів, пупковою килою, зниженням зору і порушенням прорізання зубів;
• Аарскога-Осе-Панде синдром;
• Ліподистрофія – Рігера аномалія – діабету синдром;
• Growth Retardation – Rieger Anomaly;
• Lipodystrophy, partial, with Rieger anomaly and short stature;
• Reiger Anomaly – Growth Retardation.

Частота:

Відноситься до рідкісних синдромів, в літературі описано близько 20 випадків.

Основні діагностичні критерії:

• Затримка росту;
• Гіперрухливість суглобів;
• Пахова кила;
• Аномалії передньої камери ока;
• Затримка прорізання зубів.

Клінічна характеристика:

Зріст. Затримка росту суттєво виражена, не пов’язана з дефіцитом соматотропного гормону і починається у внутрішньоутробному періоді, що стало приводом для мнемонічної назви синдрому “SHORT” (короткий), що є акронімом назв основних ознак синдрому:

• Stature (зріст);
• Hyper extensibility of joints and/or Hernia inguinal (гіперрухливість в суглобах і/або пахова кила);
• Ocular depression (глибоко посаджені очі, зниження зору);
• Rieger anomaly (аномалія Рігера);
• Tteething delay (затримка прорізання зубів).

Затримку росту доповнює абсолютний або відносний дефіцит ваги, з можливим розвитком тотальної ліпоатрофії. Тонка, суха і зморшкувата шкіра надає прогеричного вигляду хворим.

Аномалія Рігера включає олігодонтію і ураження очей:

• Анірідія;
• Гіпоплазія або колобома райдужної оболонки ока;
• Глаукома;
• Мікрокорнеа;
• Помутніння рогівки;
• Катаракта.

Розвиток:

• Постійне блювання в грудному віці;
• Затримка мовного розвитку;
• Збережений інтелект.

Поєднані симптоми:

• Трикутне обличчя;
• Клинодактилія V пальця;
• Ямочки на підборідді;
• Мікрогнатія (маленька верхня щелепа);
• Порушення толерантності до вуглеводів;
• Інсулінозалежний діабет;
• Сенсо-невральна приглухуватість.

Лікування: симптоматичне.

Профілактика: не розроблена.

Етіологія:

Аутосомно-домінантний тип успадкування.

Номер з каталогу МІМ:

269880  SHORT Syndrome.

Література:

• Aarskog D, Ose L, Pande H, Eide N. Autosomal dominant partial lipodystrophy associated with Rieger anomaly, short stature, and insulinopenic diabetes. Am J Med Gen 1983;15:29-38.
• Bankier A, Keith CG, Temple IK. Absent iris stroma, narrow body build and small facial bones: a new association or variant of SHORT syndrome? Clin Dysmorphol 1995;4:304-12.
• Gorlin RJ, Cervenka J, Moller K, Horrobin M, Witkop J. Rieger anomaly and growth retardation (The S-H-O-R-T Syndrome). Birth Defects 1975;11:46-48.
• Karadeniz NN, Kocak-Midillioglu I, Erdogan D, Bokesoy I. Is SHORT syndrome another phenotypic variation of PITX2? Am J Med Genet 2004;130A:406-409.
• Koenig R, Brendel L, Fuchs S. SHORT syndrome. Clin Dysmorph 2003;12:45-49.
• Reardon W, Temple IK. Nephrocalcinosis and disordered calcium metabolism in two children with SHORT syndrome. Am J Med Genet 2008;146A:1296-1298.
• Schwingshandl J, Mache CJ, Rath K, Borkenstein MH. SHORT syndrome and insulin resistance. Am J Med Genet 1993;47:907-909.
• Sensenbrenner JA, Hussels IE, Levin LS. A low birthweight syndrome? Rieger syndrome. Birth Defects Orig Artic Ser 1975;11(2):423-6.
• Sorge G, Ruggieri M, Polizzi A, Scuderi A, Di Pietro M. SHORT syndrome: a new case with probable autosomal dominant inheritance. Am J Med Genet 1996;61:178-81.
• Toriello HV, Wakefield S, Komar K, Higgins JV, Waterman DF. Report of a case and further delineation of the SHORT syndrome. Am J Med Genet 1985;22:311-314.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 21/09/2012

(Aarskog Syndrome)

Тетяна Дмитрівна Загорулько
Зав. відділенням недоношених новонароджених
Волинського обласного дитячого
територіального медичного об’єднання

Основні діагностичні критерії:

Гіпертелоризм, брахідактилія, шалевидна калитка, низький зріст.

Частота:

Синдром Аарскога виділений в самостійну нозологічну одиницю у 1970 році, з тих пір число випадків виявлення даного захворювання зросло. Даний синдром рідко зустрічається (описано біля 500 випадків в світі). Він може бути помилково діагностований як Noonan синдром. Хворіють однаково як чоловіки, так і жінки. Діагноз встановлюється в періоді новонародженості або раннього дитинства.

Основною патогенетичною ланкою виникнення синдрому є Х-зчеплений рецесивний тип успадкування. Ген синдрому Аарскога позначається FGDY 1 і локалізується на хромосомі Хq11.21. FGDY кодує Rho/Rac нуклеотидний обмінний фактор (клас протеїнів, що включені у цитоскелет клітини і регулюють її ріст, при пошкодженні їх функції реалізується механізм виникнення аномалій росту, характерних для синдрому Аарскога). У жінок-гетерозигот ознаки синдрому маловиражені. Bawle і Tyrkus описали жінок з яскравою клінічною картиною синдрому Аарскога, кожна з яких мала хворого сина. Можливий також аутосомно-домінантний тип успадкування.

Описано 16 пацієнтів (чоловіків і жінок), які є дітьми від близькоспоріднених шлюбів, у них були наявні ознаки, подібні до синдрому Аарскога (монголоїдний розріз очей, птоз, гіпоспадія, шалевидна калитка, полісиндактилія). Батьки вищезгаданих пацієнтів були двоюрідними братами і сестрами.

Клініка:

Ріст:

Дефіцит росту може виявлятися ще внутріутробно, хоча у більшості хворих довжина тіла при народженні нормальна, але надалі є відставання у зрості, яке стає помітним протягом перших 5-ти років життя. Основна частина пацієнтів знаходиться нижче третього центилю по довжині тіла, дорослі рідко досягають 160 см у зрості.

Зовнішній вигляд:

Відставання в психічному розвитку від легкого до середнього ступеня (32%). В деяких дітей спостерігаються труднощі у навчанні (14%). Характерні гіперактивність і дефіцит уваги.

Обличчя:

Округле. Характерний набряк обличчя у дітей молодших 4-х років. Широкий лоб, дефект скальпа, макроцефалія, гіпертелоризм з різко вираженим птозом і антимонголоїдним розрізом очей. Типовим є наявність так званого “мису вдови” – клиновидного росту волосся на чолі, широкого перенісся, довгого фільтру, короткого носа з вивернутими ніздрями, гіпоплазія верхньої щелепи, невеликої складки під нижньою губою. Спостерігаються аномалії вушних раковин – вушні раковини витончені або потовщені. Пізнє прорізування зубів, широкі центральні верхні різці. Різноманітні аномалії очей включають звивисті судини сітківки, страбізм і офтальмоплегію.

Кінцівки:

Брахідактилія з клинодактилією V пальців. Неправильна позиція витягнутих пальців. Неповна шкірна синдактилія пальців рук. Перерозгинання в проксимальних міжфалангових суглобах з одночасним згинанням дистальних. Короткі V пальці з єдиною згинальною складкою (72%), поперечна складка долоні, широкі ступні (70%), потовщені пальці на ногах.

Грудна клітка лійкоподібна. Живіт: пупок виступає, оточений овальною складкою, пахова кила у 60%. При рентгенологічному дослідженні помітні зміни хребта і рук. Спинно-мозкова кила і дефекти шийних хребців описані більше як у 50% хворих. Scott описав гіпоплазію І шийного хребця з незамкненою задньою дугою; при розгинанні шиї хребець потрапляє у foramen magnum. При згинанні шиї спостерігається розхитаність І-ІІ шийних хребців. Може виникати атланто-окципітальний синостоз внаслідок компресії шийних хребців С1-С2. RJ Gorlin спостерігав пацієнта із зростанням ІІ-III шийних хребців. Також можуть виявлятися додаткові ребра. Кінцеві фаланги пальців та середні фаланги V пальців гіпоплазовані у 80%. Камптодактилія зустрічається рідко. Hanley зафіксував поодинокі випадки остеохондрозу. Характерна затримка кісткового віку.

Генітальні аномалії:

Шалевидна калитка, складки якої оточують пеніс. З віком шаль калитки зникає. Часто одне чи два яєчка не опущені. Типових генітальних аномалій у дівчаток немає, хоча у однієї пацієнтки описана гіпертрофія клітора.

Непостійні клінічні симптоми:

Офтальмологічні: амбліопія, астигматизм, гіперфункція нижнього косого м’яза, блакитні склери, потовщення рогівки.

Кардіологічні: стеноз легеневої артерії, коарктація аорти, стеноз аорти, дефекти міжпередсердної та міжшлуночкової перетинки. Геніталії: розщеплена калитка, фімоз. Інші: в 2 пацієнтів описаний дефіцит гормонів росту, також може бути аномальний церебральний відтік, хвороба Гіршпрунга, гіпоплазія нирок, перекрут кишківника, гіпоплазія зубної емалі, розщеплені верхня губа і піднебіння, лімфедема, гепатомегалія, портальний цироз, макроцитарна анемія, гемохроматоз, ректоперинеальна нориця, інтерстиційна пневмонія.

Діагностика:

Діагноз ставиться при народженні або в період раннього дитинства. Додатковим інструментальним діагностичним методом є рентгенодіагностика, яка дає можливість виявити аномалії будови опорно-рухового апарату, а також затримку вікових змін кісток. Пренатально синдром Аарськога можна діагностувати за допомогою ультразвукової діагностики, виявивши замалу для певного терміну гестації довжину тіла.

Диференціальний діагноз:

Aarskog syndrome диференціюють з:

Прогноз і акушерська тактика:

Специфічного лікування захворювання не існує, тому застосовують симптоматичну і підтримуючу терапію. Певні труднощі виникають на першому році життя, пов’язані з годуванням дитини і частими респіраторними інфекціями. Характерне повільне дозрівання і затяжний пубертатний період. Репродуктивна функція не страждає. Часто необхідні ортодонтична корекція, хірургічні втручання, консультація генетика та допомога інших спеціалістів. У хворих дітей з нормальним інтелектом гіперактивність регресує як правило в 12-14 років. Соціальна адаптація для цих осіб повна.

Номер з каталогу МІМ:

100050  Aarskog Syndrome.

Література:

Синдром часткової моносомії довгого плеча хромосоми 11
(Jacobsen Syndrome)

Наталія Олексіївна Тищенко
Кафедра медичної генетики
Київської медичної академії післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика

Визначення:

Синдром делеції сегменту q23→qter хромосоми 11.

Частота:

В літературі описано понад 50 випадків.

Етіологія та патогенез:

Часткова делеція довгого плеча хромосоми 11, сегмент q23→qter. Більшість випадків трапляються de novo, переважно в батьківській хромосомі. У виникненні делеції відіграє роль успадкування фолат-чутливої фрагільної ділянки в межах 11q23.3 – FRA11B. У випадках, коли точка розриву розташована більш дистально, делеція відбувається в ділянках CCG повторів. Можливо народження дитини з синдромом Якобсона при носійстві збалансованої транслокації за участю хромосоми 11 одним з батьків.

Основні діагностичні критерії:

• Затримка розвитку;
• Тригоноцефалія;
• Виявлення делеції 11(q23→qter) при проведенні цитогенетичного аналізу.

Клініка:

Пре- та постнатальна затримка розвитку, мікроцефалія, тригоноцефалія, характерне обличчя з виступаючим вузьким лобом, гіпертелоризмом, монголоїдний або антимонголоїдний розріз очних щілин, короткий широкий ніс, вдавлене перенісся, відкриті ніздрі, епікант, косоокість, колобоми радужки, рот коропа, птоз, низько розташовані, диспластичні вушні мушлі, ретрогнатія. Також характерними ознаками є чотирьохпальцева борозна на долонях, короткі пальці та клинодактилія мізинця, еквіноварусна деформація стопи, шкірна синдактилія, двостороння камптодактилія, полідактилія. Більш ніж 50% пацієнтів мають вроджені вади серця, найбільш типовими з яких є дефект міжшлуночкової перетинки, гіпоплазія лівого шлуночка, стеноз/атрезія аортального або мітрального клапанів. У 1/3 пацієнтів у ранньому неонатальному періоді спостерігається тромбоцитопенія. У пацієнтів чоловічої статі описані також пахові кили, гіпоспадія та пілоричний стеноз. Із вроджених вад розвитку можливі також подвоєння нирки, гідронефроз, гіпоплазія наднирників, додаткова селезінка.

Ускладнення:

Серцева та легенева недостатність, імунодефіцит.

Диференційний діагноз:   інші хромосомні синдроми.

Співвідношення статі:   Ч:Ж = 1:5.

Тип успадкування:   хромосомний синдром.

Вік маніфестації:

При народженні; можлива пренатальна діагностика.

Лікування:

Симптоматичне; хірургічна корекція вроджених вад розвитку.

Прогноз:

Близько 25% пацієнтів гине в перші дні або тижні життя (основна причина смерті серцева недостатність). У подальшому спостерігається низький зріст, виражена затримка розумового розвитку, важка затримка мовного розвитку.

Профілактика:

Не розроблена. Пренатальна діагностика в родинах високого ризику.

Номер з каталогу МІМ:

147791  Jacobsen Syndrome; JBS

Література:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 17/01/2006

(Chromosome 8 Trisomy)

С.П. Олійник
Лікар-генетик
Кам’янець-Подільський медичний центр “Охматдит”

Синоніми:

Варкані синдром, трисомія 8.

Головні ознаки:

• затримка психомоторного розвитку;
• довгий тонкий тулуб;
• лицьові дизморфії;
• м’язово-скелетні аномалії;
• аномалії внутрішніх органів;
• коротка широка шия.

Симптоми:

Голова і шия: обличчя без виразу, мікрогнатія, виступаюче чоло, скафоцефалія.

Вуха: великі диспластичні вуха з низькорозташованими вушними раковинами.

Очі: глибокопосажені, мікрофтальмія, незначний гіпертелоризм, страбізм (50%), катаракта, гетерохромія.

Ніс: широкий, припіднятий догори (60%).

Рот та носогубний трикутник: великі губи, “готичне” піднебіння, великий виступаючий язик, товста вивернута губа.

Грудна клітка: довгий тулуб, вузькі плечі.

Кінцівки: камптодактилія (70%), синдактилія, вкорочення метакарпальних, метафізарних кісток, змінений долонний малюнок. Відсутність і дисплазія надколінника, вальгусна деформація великого пальця стопи, множинні суставні контрактури, вивих стегна, аномальні діафізи і епіфізи променевих, стегнових, гомілкових кісток, брахідактилія, арахнодактилія; понад 70% уражених осіб мають контрактури пальців рук та ніг, загальне прогресуюче обмеження рухливості суглобів.

Хребет: кіфосколіоз, викривлення хребта, зміни у хребцях, спинномозкова кила, дорсолюмбальний сколіоз.

Нервова система: агенезія мозолистого тіла.

Сечовивідна система: гідронефроз (40%), уретральний рефлюкс, крипторхізм (50%), гіпоплазія яєчок.

Ріст та розвиток: порушення мовлення, порушення інтелектуального розвитку, затримка фізичного розвитку, гіпопластичний вузький таз. Часто трисомія 8 викликає викидні в I триместрі вагітності. Виживають новонароджені, які мають мозаїчну трисомію.

Додаткові риси: глибокі складки на долонях та стопах (у 75% уражених), нігті гіпопластичні, випуклі або відсутні.

Розумовий розвиток: коливається від нормального до вираженого відставання, але в середньому IQ складає 50. У більшості відомих випадків трисомії 8 хромосоми проявляється той чи інший ступінь розумового відставання.

Тривалість життя: не змінена.

Поєднані вади:

Oписані випадки пухлини Вільмса, різні типи лейкемій (хронічна мієлогенна лейкемія CML, хронічна мієлопроліферативна хвороба, гостра лімфоцитарна лейкемія АLL, мієлодиспластичний синдром MDS, гостра лімфомоноцитарна лейкемія ANLL).

Поширеність:  1: 25000 – 50000.

Співвідношення статей:  Ч5 : Ж1.

Клінічна картина:

Діти народжуються з нормальною довжиною тіла та масою, збільшеним великим тім’ячком та широким лобним швом. Череп макроцефальний або нормальних розмірів з високим виступаючим чолом, лице видовжене, ніс широкий, незначний гіпертелоризм, нерідко птоз та косоокість, губи товсті, дещо вивернуті, особливо нижня, мікроретрогнатія, високе піднебіння іноді зі щілиною. Довгий тулуб з вузькими плечима та довгими кінцівками контрастує з короткою широкою шиєю. Дуже часто трапляються різноманітні кісткові аномалії. У новонароджених на долонній поверхні китиць рук та підошвах виявляються глибокі згинальні складки, а нігті іноді відсутні або гіпопластичні.

У хлопчиків в деяких випадках діагностують крипторхізм, гіпоплазію яєчок, що у пубертатному віці проявляється затримкою статевого розвитку.

Аномалії внутрішніх органів зустрічаються відносно рідко. Здебільшого це вроджені вади серця, нирок.

Діагностика:

Цитогенетичне обстеження виявляє у 70-80% випадків мозаїчну трисомію 8, рідше – регулярну трисомію, описані також і транслокаційні варіанти синдрому. Значна поширеність мозаїчних форм обумовлює широкий поліморфізм фенотипових проявів.

Аномальний клон клітин має тенденцію до зникнення із лімфоцитів з віком.

Прогноз:

Для життя сприятливий, лише в поодиноких випадках із суттєвими вродженими вадами розвитку внутрішніх органів – несприятливий.

Література:

• Warkany J et al Mental retardation, absence of patella, other malformations with chromosomal mosaicism. J Pediat, 1962, 61:803-11.
• Robert J. Gorlin, M.Michael Cohen Jr., Raoul C.M. Hennekam.: Syndromes of the head and neck, p.51-53.
• Anneren G et al Trisomy 8 syndrome. The rib anomaly and some new features in two cases. Helv Paediat Acta, 1981, 36:465-72.
• Bijlsma JB et al C8 trisomy mosaicism syndrome. Helv Paediat Acta, 1972, 27:281-98.
• Burd L et al A case of autism and mosaic of trisomy 8. J Autism Dev Disord, 1985, 15:351-2.
• Casey PA et al 46,XY/48,XXY,+8 in a male with clinical and dermatoglyphic features of mosaic trisomy syndrome. Clin Genet (Copenhagen), 1981, 20:60-3.
• Casperson T et al Four patients with trisomy 8 identified by the fluorescence and Giemsa banding techniques. J Med Genet (London), 1972, 9:1-7.
• Chandley AC et al Trisomy 8. Report of a mosaic human male with near-normal phenotype and normal IQ ascertained through infertility. Hum Genet (Berlin), 1980, 55:31-8.
• Frangoulis M, Taylor D Corneal opacities: A diagnostic feature of the trisomy 8 mosaic syndrome. Brit J Ophth, 1983, 67:619-22.
• Gagliardi ART et al Trisomy 8 syndrome. J Med Genet (London), 1978, 15:70-3.
• Kakati S et al An attempt to establish trisomy 8 syndrome. Humangenetik, 1973, 19:293-300.
• Kurytka ZE et al Trisomy 8 mosaicism 8 syndrome. Two cases demonstrating variability in phenotype. Clin Pediat, 1988, 27:557-64.
• Mino M et al Chromosome 8 trisomy mosaic syndrome. Jinrui Ideng Zasshi, 1976, 21:69-78.
• Moerman F et al Complete trisomy 8 in a polymalformed newborn. Acta Paediat Belg, 1979, 32:283-5.
• Nakamura Y et al Bilateral cystic nephroblastoma and multiple malformations with trisomy 8 mosaicism. Hum Path, 1985, 16:754-6.
• Niss R, Passarge E Trisomy 8 restricted to cultured fibroblasts. J Med Genet (London), 1976, 13:229-32.
• Pai GS et al Syndromes due to chromosomal abnormalities: Partial trisomy 22, interstitial deletion of the long arm of 13, and trisomy 8. Johns Hopkins Med J, 1979, 145:162-9.
• Riccardi VM Trisomy 8: An international study of 70 patients. Birth Defects, 1977, 13(3C):171-84.
• Roberts HE et al Unique mosaicisms of tetraploidy and trisomy 8: Clinical, cytogenetic, and molecular findings in a live-born infant. Am J Med Genet, 1996, 62:243-6.
• Rothmund H et al Familial transmission of a small supernumerary marker chromosome 8 identified by FISH: An update. Am J Med Genet, 1997, 72:339-42.
• Schaumann B et al Dermatoglyphics in trisomy 8 mosaicism. Hum Genet (Berlin), 1974, 24:201-5.
• Schinzel A et al Trisomy 8 mosaicism syndrome. Helv Paediat Acta, 1974, 29:531-40.
• Sperber MA Schizophrenia and organic brain syndrome with trisomy 8 (group-C trisomy 8 47,XX,8+). Biol Psychiat, 1975, 10:27-43.
• Tegenkamp T et al Sex selection in a 45,X,-X/48,XYm+X,+8 mosaic pseudo true hermaphrodite with multiple anomalies. Am J Hum Genet, 1980, 32:133A.
• Theilgaard A et al Trisomy 8 syndrome. A psychological and somatic study of a mentally non-retarded male with 46,XY/47,XY,+8 chromosome constitution. Clin Genet (Copenhagen), 1979, 12:227-32.
• Wilson MG et al Double autosomal trisomy and mosaicism for chromosomes No. 8 and No. 21. J Med Genet (London), 1974, 11:96-101.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 28/01/2003

(Синдром “котячого крику”, часткової делеції
короткого плеча 5-ї хромосоми синдром, 5р- синдром)
(Cri-Du-Chat Syndrome 5p-)

Наталія Юськів
Лікар-генетик Волинського обласного дитячого
територіального медичного об’єднання

Аномалії, поєднані з синдромом 5р-:

• Загальні:
• Пренатальна гіпотрофія (< 2500 г) – 72%.
• Затримка фізичного розвитку – 100%.
• Плач, подібний до котячого крику, приблизно – 100%.
• Розумова відсталість – 100%.
• Гіпотонія – 78%.
• Черепно-лицеві:
• Мікроцефалія – 100%.
• Кругле обличчя – 68%.
• Епікант – 85%.
• Опущені кути очних щілин – 81%.
• Косоокість, частіше розбіжна – 61%.
• Низькорозміщені диспластичні вуха – 58%.
• Серце:
• Вроджені вади серця (різні типи) – 30%.
• Верхні кінцівки:
• 4-х пальцева долонна складка – 81%.
• Дистальний аксіальний трирадіус – 40%.
• Інші аномалії:
• Розщелина губи та піднебіння, міопія, атрофія зорового нерва, преаурикулярні папіломи, розщелина язичка, аномалії прикусу, коротка шия, клинодактилія, пахова кила, крипторхізм, відсутність нирок та селезінки, напівхребці, плоскоступість, сколіоз, раннє посивіння волосся.

Частота:

Частота виникнення синдрому “котячого крику” становить близько 1 на 50000 народжень.

46,XX,del(5)(p15.3)

Основним дефектом є часткова (як термінальна так і інтерстиціальна) делеція 5р15.2 – р15.3. Делеція може бути результатом мутації “de novo” (у 85%) або ж успадковуватися від батьків – носіїв незбалансованої транслокації (у 15%). В цьому випадку прояви синдрому важчі.

Характерні фенотипічні прояви картовані на 5р15.2. Делеції, що захоплюють проксимальніші ділянки, не спричиняють характерного для цього синдрому фенотипу. Відмічено пряму залежність між розміром делеції та проявами синдрому, зокрема, чим більша делеція, тим важчий ступінь мікроцефалії, розумової відсталості та пренатальної гіпотрофії.

Синдром діагностується у близько 1% осіб з розумовою відсталістю, які знаходяться в спеціалізованих закладах. При спеціальних заняттях та в сприятливих умовах оточення, деякі діти досягають психомоторного розвитку здорової 5-6-річної дитини. Половина дітей, старших 10 років, мали словниковий запас, достатній для спілкування (Wilkins at al, дослідження групи 65 дітей із синдромом 5р-).

Високого тембру пронизливий крик характерний для дітей з цим захворюванням у грудному віці, хоча не завжди і не у всіх пацієнтів він спостерігається. Деякі автори припускають, що цей своєрідний крик центрального походження і не пов’язаний з аномалією гортані. З віком дитини він поступово зникає, що іноді утруднює діагностику даної патології у пацієнтів старшого віку.

З часом обличчя стає асиметричним, округлість зникає.

Характерні часті інфекції верхніх дихальних шляхів, отити, проблеми з вигодовуванням.

Діагностика:

Пренатальна діагностика базується на використанні FISH-методу у випадку, якщо жінка є носієм збалансованої транслокації.

Антенатальні ультразвукові ознаки синдрому 5р-:

Оскільки даний синдром зустрічається в середньому з частотою 1 : 50000, описано всього декілька випадків антенатальних ультрасонографічних знахідок при синдромі 5р-.

Ультразвукове обстеження 26-річної першовагітної, термін гестації 19 тижнів, скерована з приводу підозри на водянку плода. При УЗ-обстеженні виявлено анасарку, випіт в плевральну порожнину плода, асцит, гіпоплазію мозочка, дефект міжшлуночкової перетинки великих розмірів, аорту-“вершницю”, вкорочення вказівних пальців. Був виявлений кістозний утвір шиї розміром 12 на 18 мм, без перетинок. Біпарієтальний діаметр та довжина стегна відповідали терміну гестації 19 тижнів. При проведенні пульсової доплерографії виявлено відсутність діастолічного кровотоку в середній мозковій артерії і зворотній кінцеводіастолічний кровотік в артерії пуповини, що розцінювалося як ознака наступаючої загибелі плода. Два дні потому була діагностована внутрішньоутробна загибель плода і проведені індуковані вагінальні пологи. Народився плід жіночої статі, вагою 600 грамів. При патанатомічному дослідженні пренатальний ультразвуковий діагноз було повністю підтверджено: виявлено анасарку, асцит, випіт в плевральній порожнині, гіпоплазію мозочка, великий дефект міжшлуночкової перетинки, аорту-“вершницю”. Кістозний утвір був локалізований підшкірно, в ділянці потиличної шийної складки, з прозорим серозним вмістом, перетинок не було. Гістологічно – стінка кісти утворена шаром циліндричних клітин. При цитогенетичному обстеженні виявлено парціальну делецію короткого плеча 5-ї хромосоми. Гістологічне дослідження плаценти патологічних змін не виявило.

Таким чином, в даному випадку при пренатальному ультразвуковому обстеженні було виявлено гіпоплазію мозочка, великий дефект міжшлуночкової перетинки, аномалію аорти та кістозний утвір в ділянці шийної складки, що згодом підтвердилося при аутопсії.

Було описано декілька випадків синдрому “котячого лементу”, при яких спостерігалася едема потиличної шийної складки та її кісти. Приблизно 35% плодів, у яких діагностована кістозна гігрома шиї мають каріотип 45 ХО та інші хромосомні аномалії, серед яких – трисомія 21 та 18. При антенатальному виявленні кістозної гігроми шиї та гіпоплазії мозочка можна запідозрити анеуплоїдію у плода, а також, виходячи з описаних випадків – інші хромосомні аномалії, зокрема часткову делецію 5-ї хромосоми.

Номер з каталогу МІМ:

123450  Cri-du-chat Syndrome

Література:

• Aoki S., Hata T., Hata K, Miyazaki K. Antenatal sonographic features of cri-du-chat syndrome. Ultrasound Obstet Gynecol 1999;13:216-221.
• Gorlin RJ, Cohen MM, Hennekam RCM. Syndromes of the Head and Neck.- 4th ed.- Oxford: University Press 2001:51.
• Jones KL. Smith’s Recognizable Patterns of Human Malformation.- 5th ed.- Philadelphia: W.B. Saunders Company 1997:44-46.
• Cri-du-chat Syndrome. ОМІМ: 123450.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 28/07/2002