М’язова дистрофія Дюшенна
(Duchenne Muscular Dystrophy)
Н.О. Афанасьєва
Зав. медико-генетичною консультацією
Кримського республіканського медико-генетичного центру
Клінічного об’єднання “Центр охорони материнства і дитинства”,
Кандидат медичних наук
Основні діагностичні критерії:
- слабкість і атрофія м’язів тазового і плечового поясу, проксимальних відділів верхніх кінцівок;
- псевдогіпертрофія переважно литкових м’язів;
- кардіоміопатія;
- незворотньо-прогресуючий перебіг захворювання.
Клінічна картина:
Починається хвороба у віці 3-5 років, коли з’являється рухова незграбність, втомлюваність при ходьбі, хода набирає “качиного” характеру. Характерні псевдогіпертрофії литкових, рідше інших м’язів, які зменшуються з розвитком процесу. Наростають зміни опорно-рухового апарату: поперековий гіперлордоз, “осина” талія, “крилоподібні” лопатки, в подальшому формуються контрактури суглобів. Нерухомість хворих наступає в середньому через 8-15 років після початку процесу. Причиною смерті частіше буває розвиток дихальної недостатності внаслідок торакодіафрагмальних і респіраторних порушень.
Етіологія:
Моногенне нервово-м’язове захворювання із зчепленим з Х-хромосомою рецесивним типом успадкування.
В останні роки встановлена алельність генів м’язової дистрофії Дюшена (МДД) і м’язової дистрофії Беккера (МДБ), обидві хвороби обумовлені мутаціями гену дистрофіну. Висловлено припущення, що при відсутності синтезу дистрофіну спостерігається МДД, а при зниженні його кількості чи зміні структури молекули дистрофіну – МДБ.
В наш час описано біля 300 різних типів делецій гену дистрофіну. Успішне визначення мутантних генів у хворих дозволило використати молекулярно-генетичні методи для пренатальної діагностики в сім’ях високого ризику МДД/МДБ.
Патогенез:
Ген, відповідальний за розвиток МДД/МДБ, картований на Хр21 і повністю проклонований до 1992 року. Білковим продуктом гену є дистрофін. Точні функції дистрофіну в наш час невідомі, однак можна припустити, що він відіграє важливу роль у формуванні цитоскелету клітини.
Поєднання симптомів:
- розумова відсталість в 40% випадків;
- опорно-руховий апарат: сколіоз, поперековий гіперлордоз, деформації грудної клітки, деформації стоп, контрактури суглобів;
- кардіоміопатія спостерігається у хворих старших 20 років в 60 – 70% випадків.
Тип успадкування:
Зчеплений з Х-хромосомою рецесивний, близько 30% випадків – результат нових мутацій.
Співвідношення статей:
Хворіють хлопчики, однак описані випадки захворювання у дівчаток при наявності структурних аномалій Х-хромосоми, Х-аутосомних транслокацій, при сполучені з синдромом Шерешевського-Тернера.
Популяційна частота:
МДД зустрічається з частотою від 9,7 до 32,6 на 100000 живонароджених хлопчиків. МДБ спостерігається в 4,5-12 разів рідше.
Вік маніфестації:
Як правило, в 3-5 років, хоча може бути і пізніше.
Діагностика:
- клінічні прояви;
- збільшення рівня креатинфосфокінази і інших ферментів в сироватці крові;
- електроміографія з реєстрацією первинно-м’язевого характеру ураження.
Лікування:
- медикаментозна терапія:
- препарати, що впливають на тканинний метаболізм (l-карнитин, коензим-Q10, рибоксин, АТФ, цитомак та інші);
- вітамінотерапія;
- амінокислоти (глутамінова кислота, метионін);
- антихолінестеразні препарати;
- препарати, які покращують периферійний кровообіг (продектин, трентал, теоникол, вазобрал і інші);
- фізіотерапевтичні методи:
- електрофорез з лікарськими препаратами;
- діадинамічні струми;
- електростимуляція;
- озокерит, грязеві аплікації;
- ванни (хвойні, радонові, сіркові);
- оксигенобаротерапія;
- лікувальна фізкультура;
- ортопедична корекція за показами.
Прогноз:
Перебіг МДД швидкопрогресуючий. У віці 10-14 років хворі перестають ходити, до 20-22 років можливий летальний кінець.
Пренатальна діагностика:
Молекулярно-генетичні дослідження хворих МДД/МДБ на виявлення делецій у гені дистрофіну дозволяє проводити пренатальну діагностику у сім’ях високого ризику МДД/МДБ, виявляти гетерозиготного носія у осіб жіночої статі по материнській лінії.
Номер з каталогу МІМ:
- 310200 Muscular Dystrophy, Duchenne Type; DMD
- 253700 Muscular Dystrophy, Limb-Girdle, Autosomal Recessive 5; LGMDR5
- 600119 Sarcoglycan, Alpha; SGCA
Список літератури:
- Темин П.А., Белозеров Ю.М., Никанорова М.Ю., Страхова О.С. Псевдогипертрофическая прогрессирующая мышечная дистрофия Дюшенна //Росс. вестн. перинат. и педиатр.- 1997.- №1.- С.45-53.
- Beggs AH, Koenig M, Boyce FM, Kunkel LM. Exploring the molecular basis for variability among patients with Becker muscular dystrophies: dystrophin gene and protein studies. Am. J. Hum. Genet. 1991;49:54-67.
- Emery AEH. Duchenne muscular dystrophy. London: Oxford University Press. 1987:315 р.
- England SB, Nickolson LVB, Johnson MA et al. Very mild muscular dystrophy associated with the deletion of 46% of dystrophin. Nature 1990;342(6254):180-182.
- Forrest SM, Cross GS, Flint T. et al. Further studies of gene deletions that cause Duchenne and Becker muscula dystrophies. Genomics 1988;2:109-114.
- Politano L, Nigro V, Nigro G. et al. Development of cardiomyopathy in female carriers of Duchenne and Becker muscular dystrophies. JAMA. 1996;May;275 (17):1335-1338.
- Uchino M, Teramoto H, Naoe H. et al. Localization and characterization of dystrophinin the central nervous system of controls and patients with Duchenne muscular dystrophy. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 1994;57(5):426-429.