Синдром Елерса-Данлоса

(Ehlers Danlos Syndrome)

Г.В. Скибан
Зав. поліклінікою науково-дослідного інституту
педіатрії, акушерства і гінекології (НДІ ПАГ)
м. Київ

Основні діагностичні критерії:

Гіпереластичність і крихкість шкіри, її витонченість типу “цигаркового паперу”, гіперрухомість суглобів, підвищена кровоточивість.

Клінічна характеристика:

Вперше описаний голандським дослідником Van Meckeren’ом. Російський дерматолог А.Н.Черногубов в 1892 році вперше описав захворювання як генералізований дефект сполучної тканини в ембріональному періоді. У радянській літературі цей синдром іноді визначається як синдром Черногубова.
Клінічне синдром являє собою групу захворювань сполучної тканини, які включають дефекти шкіри і суглобів і різняться за типом успадкування, клінічними особливостями та біохімічним дефектом.
І тип (важка форма) характеризується генералізованістю і тяжкою гіперрухомістю суглобів, вираженою гіперпластичністю шкіри. Ранимість шкіри призводить до утворень “папіросних” келоїдних рубців. В ділянці ліктів та колін часто мають місце підшкірні припухлості, а на передній поверхні гомілок – підшкірні вузлики. Характерні варикозні розширення вен. Гіперрухомість суглобів викликає ортопедичні проблеми. У новонароджених може бути виражена м’язова слабкість. Рідше захворювання включає голубі склери та зміщення кришталика, а також діафрагмальну килу, дивертикул кишківника або сечового міхура, мегаезофагус, мегатрахею, мегаколокабо невризму аорти, пролапс мітрального клапана).
При II типі (середньої важкості) гіперрухомість суглобів обмежується кистями і ступнями. Шкірні дефекти незначні. Може бути пролапс мітрального клапана.
І і II типи характеризуються підвищеною розчинністю колагену шкіри, зміненою архітектури колагенових волокон: їх діаметр більший, ніж у нормі.
III тип (тип сімейної гіпермобільності суглобів) включає виражену гіпермобільність усіх суглобів без м’язово – скелетних деформацій. Зміни шкіри практично відсутні.
IV тип (артеріальний, екхіматозний, типу Sack’а) – найважча форма, оскільки при ній можливі смертельні випадки внаслідок спонтанних розривів великих судин і перфорації кишечника. Шкіра надзвичайно витончена, не розтягується, через неї просвічуються вени. Описана знижена кількість колагену. Superti – Furga et al. (1988) описали мутацію гена COL 3A1.
V тип (Х-зчеплений) характеризується мінімальною гіперрухомістю суглобів і різко вираженою гіпереластичністю шкіри, її ламкістю, утворенням підшкірних пухлин і вузликів, генералізованою м’язово-скелетною слабкістю (дорзальний кифоз, кила). Клінічно нагадує тип II. Біохімічне виявляється недостатністю активності лізилоксидази, ферменту, який бере участь у синтезі колагену.
VI тип (очний) характеризується важким сколіозом, помірним ураженням шкіри і суглобів, ламкістю тканин ока. Невеликі травми спричиняють розрив склери і рогівки, відшарування сітківки. Біохімічне розрізняють три підтипи:

• А – важка форма – відсутність гідроксилізину в колагені шкіри і низька активність лізилгідроксилази;
• В – клінічно подібна – нормальний рівень гідроксилізину і низька активність лізилгідроксилази в фібробластах шкіри;
• С – принципово очна форма – нормальні біохімічні показники.

Тип VII включає низький ріст, генералізовану гіперрухомість суглобів, підвивихи кульшових, колінних, ліктьових і гомілково-ступеневих суглобів, сколіоз. Шкіра млява, помірно гіпереластична і ламка. Для обличчя характерні епікант, гіпертелоризм, вдавлене перенісся, мікрогнатія. Подібно до типу І біохімічне визначаються порушення обміну колагену. В залежності від наявності дефекту про альфа 1 чи про альфа 2 ланцюга пропептиду визначають два підтипи.
Тип VIII (періодонтальний) характеризується періодонтозом, ранньою втратою зубів, відсутністю альвеолярних кісток, вираженими гіперрухомістю суглобів та гіпереластичністю і ламкістю шкіри.
Тип Х (дефект фібронектину) представляє гіперрухомість суглобів, гіпереластичність і ламкість шкіри, дрібні крововиливи, проте без масивної кровотечі. Біохімічно: дефіцит фібронектину.

Ускладнення:

Пов’язані з ортопедичними деформаціями, патологією серця.

Профілактика:

Рекомендоване медико-генетичне консультування.

Популяційна частота: 1: 100 000.

Тип успадкування:

Аутосомно-домінантний для І, ІІ, ІІІ типів; аутосомно-рецесивний – для IV, VII типів; Х-зчеплений рецесивний для V типу; домінантний і рецесивний для IV типу; очевидно аутосомно-рецесивний для VIII типу.

Диференційний діагноз:

Синдром Марфана, незавершений остеогенез, синдром Дауна, синдром Ларсена.

Номер з каталогу МІМ:

130000 Ehlers-Danlos Syndrome, Type I
130010 Ehlers-Danlos Syndrome, Type II
130020 Ehlers-Danlos Syndrome, Type III
130050 Ehlers-Danlos Syndrome, Type IV, Autosomal Dominant
305200 Ehlers-Danlos Syndrome, Type V
225400 Ehlers-Danlos Syndrome, Type VI
130060 Ehlers-Danlos Syndrome, Type VII, Autosomal Dominant
225410 Ehlers-Danlos Syndrome, Type VII, Autosomal Recessive
130080 Ehlers-Danlos Syndrome, Type VIII
130070 Ehlers-Danlos Syndrome, Progeroid Form
130090 Ehlers-Danlos Syndrome, Autosomal Dominant, Type Unspecified
225310 Ehlers-Danlos Syndrome with Platelet Dysfunction from Fibronectin Abnormality
225320 Ehlers-Danlos Syndrome, Autosomal Recessive, Cardiac Valvular Form

Літературні джерела:

• Buyse M.L. Birth Defects Encyclopedia: Center for Birth Defects Information Services, Dover, 1990:610-611.
• Gorlin R.J., Cohen M.M., Levin L.S. Syndromes of the Head and Neck, NY, Oxford: Oxford University Press, 1990:429-441.
• Jones K.L. Smith’s recognizable Patterns of Human Malformations, Philadelphia, London, Torornto: W.B.Saunders Company, 1988:430-431.
• Warkany J. Congenital malformations. Notes and Comments. Chicago: Year book medical publishers, 1971:1186-1189.
• С.И. Козлова, Н.С. Демикова, Е. Семанова, О.Е. Блинникова. Наследственные синдромы и медико-генетическое консультирование.- М.: Практика, 1996.- 416 с.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 17/11/2000

Дивіться також:

• Інша інформація про синдром Елерса-Данлоса