Фетальний гідантоіновий синдром
(Fetal Hydantoin Syndrome)
Т.В. Віговська
Зав. неонатологічним центром Волинського
обласного дитячого територіального медичного об’єднання
Фенітоін (діфенілгідантоін) – це антиконвульсант, який широко застосовується проти судом всіх типів за виключенням petit mal при епілепсії. Дослідами на тваринах доведений тератогенний ефект похідних гідантоіну у вигляді розщелини піднебіння, мікромелії, аномалії нирок та гідроцефалії.
Основні діагностичні критерії:
Найчастіше зустрічається гіпоплазія нігтів і дистальних фаланг, з затримкою росту та розвитку, розщелина губи та піднебіння, гіпоплазія середньої частини обличчя.
Клінічні прояви:
Найбільш повна клінічна картина включає пре- і постнатальну затримку росту з проявами гіпоплазії нігтів та іноді – дистальних фаланг обох рук і ніг. Більш повна характеристика дисморфічних рис включає: плоске перенісся з помірно вираженим епікантом, помірний гіпертелоризм та страбізм. Рідше зустрічається недорозвинений фільтр, помірна крилоподібна шийна складка, птоз, розщелина губи та піднебіння. Характерна дерматогліфічна картина у вигляді сплощених дуг на подушечках пальців та дігіталізація 1-го пальця руки. Серед дітей з фетальним гідантоіновим синдромом близько 30% пацієнтів мають різного ступеня затримку розвитку та розумову відсталість. Наявність мікроцефалії значно збільшує ризик розвитку розумової відсталості.
Ускладнення:
Відставання у розвитку, помірна до середньовираженої розумова відсталість приблизно у третини уражених осіб.
Поєднані симптоми:
Аномалії серця, центральної нервової системи та сечостатевого тракту.
Патогенез:
Базується на зниженій здатності лейкоцитарної епоксидгідроксилази метаболізувати гідантоін до нетоксичних форм. Оскільки зареєстровані випадки, коли вражається один плід із дизиготної двійні, а здоровий сибс при цьому зберігає високий рівень епоксидгідроксилази, не можна виключити спадковий дефект біохімічних процесів.
Співвідношення статей: Ч1 : Ж1
Частота випадків:
Повний симптомокомплекс фетального гідантоінового синдрому задокументований приблизно у 7-10% дітей, народжених матерями, що отримували цей препарат.
Ризик повторення для сибсів: невідомий.
Ризик повторення для нащадків:
Мінімальний за умови, що мати не буде вживати гідантоін під час вагітності.
Вік маніфестації:
Внутрішньоутробну затримку росту можна діагностувати пренатально, заключний діагноз ставиться при народженні чи в ранньому віці.
Генне картування і групи зчеплення генів: невідомі.
Профілактика:
Уникання гідантоіну під час вагітності.
Лікування:
Хірургічна корекція великих дефектів, спеціальні навчальні і тренувальні програми.
Прогноз:
Грунтується на гостроті уражень.
Список літератури:
- Buehler BA, et al. Prenatal prediction of risk of the fetal hydantoin syndrome. New England Journal of Medicine 1990;322:1567-1572.
- Buehler BA, Hanson JW. Fetal hydantoin syndrome. In: Buyse ML, ed. Birth Defects Encyclopedia. Dover: Center for Birth Defects Information Services, Inc., 1990:714-715.
- Dansky LV, Finnell RH. Parental epilepsy, anticonvulsant drugs, and reproductive outcome: Epidemiologic and experimental findings spanning three decades; 2: Human studies. Reproductive Toxicology 1991;5:301-355.
- Finnell RH, Kansky LV. Parental epilepsy, anticonvulsant drugs, and reproductive outcome: Epidemiologic and experimental findings spanning three decades; 1: Animal studies. Reproductive Toxicology 1991;5:281-299.
- Jones KL. Fetal hydantoin syndrome. In: Smith’s Recognizable Patterns of Human Malformation. 5th ed. Philadelphia: W. B. Saunders Company, 1997:559.
- Kelly TE. Teratogenicity of anticonvulsant drugs. I: Review of the literature. American Journal of Medical Genetics 1984;19:413-434.