Синдром лінійних сальних невусів

(Epidermal Nevus Syndrome)

Наталія Олегівна Зимак-Закутня
Завідуюча медико-генетичною консультацією
Хмельницького пологового будинку

Синоніми:

Синдром невусів Ядассона (Jadassohn nevus syndrome), лінійних сальних невусів послідовність, синдром Соломона, синдром лінійних сальних невусів, лінійні сальні невуси (ЛСН), синдром Шиммельпеннінга, синдром Шиммельпеннінга-Фойерстайна-Мімса, лінійний епідермальний невус.

Історія:

Першим, хто у 1895 році описав вроджене шкірне ураження з характерним лінійним розташуванням, був німецький дерматолог Дж. Ядассон (Jadassohn). Для опису цього стану він ввів термін “Talgdrüsen-Naevi” або “Naevi sebacei”, та описав його як органоїдні невуси, оскільки ураження полягали у надлишку або у нестачі нормальних компонентів шкіри. У своєму описі чотирьох випадків у 1932 році Робінсон (Robinson) запропонував термін “сальний невус Ядассона” (“nevus sebaceous of Jadassohn”), який він застосував для опису локальних уражень обличчя та шкіри голови, що характеризувались папіломатозною епідермальною гіперплазією та надмірною кількістю збільшених сальних залоз. У 1957 році Шиммельпеннінг (Schimmelpenning) вказав на зв’язок уражень шкіри та аномалій центральної нервової системи, скелетної системи та очей. Фойерстайн та Мімс (Feuerstien, Mims) у 1962 році повідомили про два випадки і пов’язали ці випадки з епілепсією та затримкою розумового розвитку, таким чином склавши з цих трьох компонентів новий нейрошкірний синдром.

Йозеф Ядассон
(1863-1936)

З того часу у літературі застосовували різні назви, наприклад, синдром лінійних сальних невусів (також відомий як синдром органоїдних невусів, часто термін “лінійний” опускається, оскільки майже всі синдромні сальні невуси є лінійними), синдром Соломона (це термін, запропонований після публікації Соломоном (Solomon) та Естерлі опису 60 випадків у 1975 році), а також синдром Ядассона. Всі ці випадки демонструють, що цей факоматоз включає широкий спектр неврологічних, офтальмологічних, скелетних, серцево-судинних та урогенітальних уражень.

Епідермальні невуси – це вроджені гамартоми ембріонального ектодермального походження, що класифікуються залежно від основного компоненту: цей компонент може бути сальним, апокринним, еккринним, фолікулярним, або кератиноцитним. У третини обстежених осіб із епідермальними невусами состерігається ураження й інших систем органів.

Етіологія:

Висловлюється припущення про летальну домінантну мутацію у мозаїчній формі.

Патофізіологія:

Епідермальні невуси походять від поліпотентних гермінативних клітин базального шару ембріонального епідермісу.

Запальні лінійні бородавчасті епідермальні невуси є окремою формою псоріазу, однак можуть мати спільні патогенетичні шляхи розвитку. Ці шляхи, можливо, є з’єднуючою ланкою між інтерлейкіном 1, інтерлейкіном 6, a-фактором некрозу пухлини та молекулою 1 міжклітинної адгезії.

Частота виникнення: 1 : 1000 новонароджених.

Співвідношення статей: Ч : Ж = 1 : 1.

Клінічна картина характеризується наступними симптомами:

Шкіра:

Ураження шкіри при синдромі ЛСН менш помітні у дитинстві і мають вигляд гладеньких, позбавлених волосся жовто-помаранчевих бляшок – сальних невусів. Картина розподілу невусів при синдромі ЛСН зазвичай поширюється за лініями Блажко, найбільш типовим є їх лінійне розташування в серединній ділянці обличчя, особливо від чола до перенісся. З віком уражені ділянки стають більш помітними, темними, бородавчастими та гіперкератозними. Остання стадія розвитку відбувається у ранньому чи пізньому дорослому віці. Бородавчаста природа уражень надалі підкреслюється шкірними доброякісними чи злоякісними пухлинами, що виявлені у 20-30% пацієнтів. Папілярна сирінгоцистаденома здебільшого є доброякісною неоплазією, незважаючи на те, що карцинома базальних клітин та кератоакантома відносяться до категорії злоякісних утворень.
Невуси на обличчі зустрічаються в 2 рази частіше, ніж на тулубі та кінцівках.
У 84% пацієнтів із лінійними сальними невусами однобічні ураження локалізуються на обличчі, а близько у 50% охоплюють волосяний покрив голови, шию та лоб. На уражених ділянках скальпу волосся відсутнє.

Алопеція

Сальний невус

Голова: асиметрія черепа, остеомаляція (подібна до тієї, яка спостерігається при вітамін-D-резистентному рахіті), множинні тріщини черепа або фрагментація кісток, передчасне закриття фронтального шва.
Періокулярні симптоми: птоз.
Очі: косоокість, ністагм, ліподермоїди, колобоми, помутніння рогівки. За даними одного з оглядів, де були описані 37 пацієнтів, у 17 з них (46%) спостерігались вади очей, а у 8% – мікрофтальм. В одного із новонароджених пацієнтів із мікрофтальмією, який помер у 44-денному віці, було виявлено великі нервові вузли глибоко в дермі, дермоїдне новоутворення склери, відсутність світлосприймаючих клітин сітківки та коарктацію аорти.

Ліподермоїд кон’юнктиви

Рот: дентальна дисплазія, щілина піднебіння.

Дентальна дисплазія

Неоплазма десни

Серцево-судинна система: аномалії аорти, легеневої, ниркових артерій, дефекти міжшлуночкової перетинки, аритмії.
Нирки: подвоєння нирок, нефробластома, порушення ниркової функції.
Кінцівки: сколіоз, аномалії ліктьової, головки променевої, плечової, гомілкових кісток, пальців, випередження рентгенкісткового віку, прояви вітамін-Д-резистентного рахіту.
Центральна нервова система: епілепсія, міоклонічні судоми, ангіоми, аномалії кори головного мозку, кістозні ураження твердої оболонки мозку, гіпертонія, гіпсаритмія, однобічна пахігірія, гемімегаленцефалія, розширення бокових шлуночків, різноманітні неврологічні порушення, включаючи парез черепних/краніальних нервів (VI та VII), геміпарез або центральну сліпоту. Судоми, варіабельні за характером від інфантильних або фокальних моторних судом до генералізованих тонічних або тонічно-клонічних судом, спостерігаються у 75% пацієнтів з лінійними сальними невусами, і з’являються протягом перших 6 місяців життя. У деяких дітей напади є стійкими до ліків і можуть призвести до прогресуючої затримки розумового розвитку, що спостерігається приблизно у 70% пацієнтів із синдромом лінійних сальних невусів. Така регресія розумових здібностей не характерна для старших дітей та дорослих.
Розумові здібності: приблизно у 40% пацієнтів спостерігається затримка розумового розвитку.
Інше: у 30% пацієнтів діагностуються неоплазії, переважно базально-клітинного походження.
Перебіг у неонатальному періоді: можливі вроджені “залисини” чи ділянки часткової алопеції. Фактично, вони можуть з’явитися пізніше. Описані випадки розвитку лептоменінгеальних гемангіом (часом величезних розмірів); печінкової аденоми (зазвичай, кістозного характеру); вад ниркових судин вже у неонатальному періоді.
У періоді статевого дозрівання характерною є гіперплазія невусів.
У дорослому віці: погіршення стану, гіпертонія, передракові та злоякісні утворення (деякі автори вважають, що імовірність виникнення нефробластоми – 15-20%), злоякісні карциноми базальних клітин.

Диференційний діагноз проводиться насамперед з наступними станами:

Нейрошкірні захворювання:

Хвороба Бурневілля-Прингла;
Синдром Штурге-Вебера;
Incontinentia pigmenti (Синдром нетримання пігменту Блоха-Сульцбергера);
Окуло-аурікуло-вертебральна дисплазія Гольденхара;
Енцефало-краніо-шкірний ліпоматоз.

Шкірні ураження:

Ксантома;
Рубцева алопеція;
Фолікулярний кератоз;
Себорейний кератоз;
Меланоцитний невус;
Кропивниця пігментна;
CHILD-синдром;
Синдром Протея;

Стосовно алопеції: ектродактилія, синдром Елліса ван Кревельда, GАРО (алопеція, адонтія, кератоконус), синдром Гольтца, гемідистрофія, гомоцистинурія, прогероїдні синдроми.

Діагностика:

Магнітно-резонансна томографія може бути застосована для визначення внутрішньочерепних уражень. Можливими МРТ знахідками є церебральна атрофія, розширення шлуночків, гемімегаленцефалія (однобічна щодо більшості шкірних уражень та контралатеральна щодо неврологічного дефіциту), пахігірія, кіркова атрофія, гетеротопія, агенезія мозолистого тіла, та синдром Денді-Уокера.
Електроенцефалографія.
Дослідження печінкових та ниркових функцій.
Рівень кальцію та фосфору в сироватці та сечі.
Гістологічні дослідження. Синдром лінійних сальних невусів поєднує епідермальні, фолікулярні, сальні вади та вади апокринних залоз. Це впливає на нормальні сальні елементи, що спостерігаються у ранньому віці, дитинстві та у дорослому віці. Таким чином, у ранньому віці ураження розвиваються по причині материнської гормональної експресії, тоді як у дитинстві вони недорозвинені, а їх кількість та розмір зменшуються. На цій стадії ключем до діагностування можуть бути неповні та недиференційовані волосяні структури з яскраво вираженими лунками, наповненими кератином та погано сформовані волосяні зачатки. У період статевого дозрівання ці новоутворення мають тенденцію до збільшення, утворення дорослих сальних залоз та папіломатозної гіперплазії.

Лікування:

Часто терапія дає позитивний результат.

Епідермальні невуси зазвичай стійкі до місцевих стероїдів, дітранолу, ретиноїдів місцевої дії та кріохірургії.
Може бути ефективним місцеве застосування 0,005% мазі Довонексу – синтетичного аналога вітаміну D3, котрий пригнічує епідермальну проліферацію, стимулює диференціацію кератиноцитів.
При судомному синдромі показане застосування антиепілептичних препаратів.
Лікування в стаціонарі призначається тільки у тому випадку, якщо результатом внутрішніх вад мозку, очей або скелета є потенційно серйозні або небезпечні для життя медичні проблеми.

Профілактика:

Синдром епідермальних невусів – це спорадична послідовність вроджених ектодермальних дефектів, якій, на жаль, неможливо запобігти.

Прогноз:

Прогноз відносно сприятливий і визначається супутніми захворюваннями та ускладненнями.

Номер з каталогу МІМ:

163200 Schimmelpenning-Feuerstein-Mims Syndrome.

Література:

Bazopoulou-Kyrkanidou E, Alexandridis C, Tosios KI, Sotiriadou S, Angelopoulos AP: Epidermal nevus syndrome with development of a mandibular ameloblastoma. Oral Surg Oral Med Oral Pathol Oral Radiol Endod. 2000 Jul;90(1):64-70.
Domanska-Pakiela D, Jozwiak S: Modern opinions on etiopathogenesis, diagnosis and treatment of Jadassohn nevus syndrome. Ped Polska 1998; 73: 1297-1301.
Schwartz RA, Jozwiak S. Epidermal Nevus Syndrome (http://emedicine.com/DERM/topic732.htm).
Erkilic K, Ozkiris A, Evereklioglu C, Dogan H.: Bilateral epibulbar and posterior scleral choristomas in linear nevus sebaceous syndrome. Acta Ophthalmol Scand. 2003 Jun;81(3):312-4.
Gorlin RJ. Syndromes of the head and neck. – 4-th ed. 2001; 500-501.
Grebe TA, Rimsza ME, Richter SF, Hansen RC, Hoyme HE.: Further delineation of the epidermal nevus syndrome: two cases with new findings and literature review. Am J Med Genet. 1993 Aug 1;47(1):24-30.
Happle R: How many epidermal nevus syndromes exist? A clinicogenetic classification. J Am Acad Dermatol 1991 Sep; 25(3): 550-6.
Jones KL: Smith’s recognizable patterns of human malformation – 5-th ed. 1997; 484-487.
Margulis A, Bauer BS, Corcoran JF.: Surgical management of the cutaneous manifestations of linear nevus sebaceus syndrome. Plast Reconstr Surg. 2004 Feb;113(2):799-800.
Muhle C, Brinkmann G, Muhle K, Heller M.: Skeletal involvement and follow-up in linear nevus sebaceous syndrome. Eur Radiol. 1998;8(4):606-8.
Olivares JL, Ramos FJ, Carapeto FJ, Bueno M.: Epidermal naevus syndrome and hypophosphataemic rickets: description of a patient with central nervous system anomalies and review of the literature. Eur J Pediatr. 1999 Feb;158(2):103-7.
Regalado JJ.: A novel epidermal nevus syndrome with congenital cylindromatous turban tumor. J Cutan Pathol. 2003 Oct;30(9):586-90.
Rogers M: Epidermal nevi and the epidermal nevus syndromes: a review of 233 cases. Pediatr Dermatol 1992 Dec; 9(4): 342-4.
Sebaceous naevus. New Zealand Dermatological Society Incorporated (http://www.dermnetnz.org/lesions/sebaceous-naevus.html).
Vidaurri-De La Cruz H, Tamayo-Sanchez L, Duran-McKinster C, De La Luz Orozco-Covarrubias M, Ruiz-Maldonado R.: Epidermal nevus syndromes: clinical findings in 35 patients. Pediatr Dermatol. 2004 Jul-Aug;21(4):432-9.
Zvulunov A, Grunwald MH, Halvy S: Topical calcipotriol for treatment of inflammatory linear verrucous epidermal nevus. Arch Dermatol 1997 May; 133(5): 567-8.
Warkany J.: Congenital malformations. Year Book Medical Publishers 1971; 1194.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 22/04/2005

Дивіться також:

Синдром лінійних сальних невусів Ядассона (інформація для батьків)