Синдром Фрімана-Шелдона
(Freeman-Sheldon Syndrome)
О.М. Мислінчук
Лікар-генетик
Рівненської обласної медико-генетичної консультації
Включення:
Синдром обличчя людини, що свистить.
Визначення:
Синдром Фрімана-Шелдона – це дуже рідкісне генетичне захворювання з переважним ураженням обличчя та опорно-рухового апарату.
Діагностика:
Більшість ознак синдрому є вторинними по відношенню до підвищеного м’язевого тонусу. Для синдрому характерно:
З боку обличчя:
- високе чоло, маскоподібне обличчя; малий рот обумовлює вигляд “обличчя людини, що свистить”;
- глибоко посаджені очі, широке перенісся, телекант, епікант, страбізм;
- малий ніс, гіпоплазовані крила носа з колобомами, довгий фільтр;
- мікроглосія, мікрогенія, Н-подібні шкірні ямочки на підборідді;
- високе піднебіння;
- обмеження рухів м’якого піднебіння з гнусавою мовою.
Кістково-суглобові ознаки:
- ульнарна девіація пальців китиць (91%);
- флексія пальців (88%);
- потовщення шкіри згинальної поверхні проксимальних фаланг китиць;
- еквіноварусна деформація та контрактури І пальця ступні (59%);
- вертикальне положення таранної кістки;
- кіфосколіоз (84%);
- контрактури кульшових та/або колінних суглобів (74%);
- клишоногість;
- часткова синдактилія;
- камптодактилія.
Інше:
- постнатальна затримка росту;
- пахова кила;
- крипторхізм;
- втрата слуху;
- розумовий розвиток у більшості пацієнтів в межах норми.
Поєднання з іншими ВВР:
- мікроцефалія (44%);
- розумова відсталість (31%);
- судоми (19%);
- пласке обличчя;
- птоз;
- мала вага при народженні;
- вроджений вивих стегна;
- прихована спинно-мозкова кила.
Лабораторні дослідження:
На даний час не існує тестів, за допомогою яких можна діагностувати синдром Фрімана-Шелдона.
Диференційний діагноз:
Зазвичай, диференційний діагноз проводять з синдромом обмеженого розкривання рота (аутосомно-домінантний тип успадкування), який, на відміну від синдрому Фрімана-Шелдона, характеризується відсутністю еквіноварусної позиції ступнів, поступовим прогресуванням захворювання, характерними порушеннями флексорики.
Етіологія:
У більшості випадків синдром має аутосомно-домінантний тип успадкування, але в деяких випадках зустрічається аутосомно-рецесивне успадкування. Цей синдром може також з’являтись спорадично і без сімейної історії.
Патогенез:
Неодноразово різні вчені намагались з’ясувати патогенез синдрому (P. Macleod, H. Patriquin, 1974), (I. Lauk, 1974). На думку цих авторів, зміни м’язів обличчя можуть бути пов’язані з гіпоплазією моторної частки лицевого нерва. Припустимо, що ульнарна девіація пальців також обумовлена патологією ліктьового нерву (ураження моторних нейронів). Це дозволяє оцінити значну частину змін при синдромі Фрімана – Шелдона як наслідок нервово – м’язових порушень.
Співвідношення статей: Ч1 : Ж1.
Вік маніфестації:
Синдром Фрімана-Шелдона можна запідозрити при народженні, хоча деякі його прояви (сколіоз та ін.) можуть з’явитись пізніше. Проблеми з вигодовуванням (блювота, зригування, аспірація) відмічаються лише в ранньому віці, але з віком вони зменшуються.
Лікування:
У плані лікування в залежності від наявності тих чи інших проявів синдрому пропонують такі заходи:
- ортопедична чи пластична корекція кистей рук, ступнів, рота;
- черепно-лицьова хірургія для зміни форми лобної кістки;
- фізіотерапія для покращання функції руки та здатності ходити;
- заняття з логопедом.
Профілактика:
Медико-генетичне консультування.
Номер з каталогу МІМ:
193700 Whistling Face-Windmill Vane Hand Syndrome.
Література:
- Jones KL. Smith’s Recognizable Patterns of Human Malformations. W.B.Saunders Company, Philadelphia. 1997:214-216.
- Warkany J. Congenital malformations:. Notes and comments. Year Book Publisher, Chicago. 1981:673-674.
- Козлова С.И., Демикова Н.С., Семанова Е., Блинникова О.Е. Наследственные синдромы и медико – генетическое консультирование. М.: Практика, 1996.- C.127-128.
- Тератология человека /Под ред. Г.И. Лазюка.- M.: Медицина, 1979.- C.381-383.