Метахроматична лейкодистрофія
(Metachromatic Leukodystrophy)
Н.О. Пічкур
Лікар-невролог
кандидат медичних наук
Н.В. Ольхович
Завідуюча медико-генетичною лабораторією
медико-генетичного центру УДСБ “ОХМАТДИТ”, м.Київ
Включення: метахроматична лейкодистрофія.
Основні критерії діагностики:
Прогресуюча втрата психо-мовних та рухових навичок, деменція, аномальна поведінка, полінейропатія, зниження активності цереброзидсульфатази, деструктивні зміни в білій речовині головного мозку.
Клінічні особливості:
Метахроматична лейкодистрофія об’єднує сім захворювань, які класифіковані залежно від віку початку хвороби та біохімічного дефекту. Найбільш часті форми асоціюються з дефіцитом арилсульфатази А і розподіляються на вроджену, пізню інфантильну, ранню ювенільну, пізню ювенільну та дорослу форми.
Метахроматичне забарвлення нервової тканини вперше було описано Альцгеймером у 1910 році у дорослого пацієнта з клінічними ознаками генералізованого паралічу. В 1921 році Вітте описав аналогічний клінічний випадок та виявив у хворого накопичення метахроматичного матеріалу не тільки в тканинах мозку, а й в нирках, печінці та тестикулах. У 1925 році Шольц детально описав трьох дітей з однієї родини, які мали прогресуючу лейкодистрофію, і припустив, що мієлінова аномалія, яка спостерігалась у цих дітей, повинна приводити до ушкодження гліальних клітин. Пайфер та Хірш у 1955 році, використовуючи заморожені препарати оригінальних пацієнтів Шольца, відкрили явище метахромазії. Тип МЛД, що починається в пізньо-інфантильному періоді був описаний Грінфілдом у 1933році, вроджений тип МЛД був описаний Файгіним у 1954 році. Яцкевич та Аустин проаналізувавши та дослідивши всі відомі на той час випадки довели, що так звану “метахроматичну лейкоенцефалопатію” слід класифікувати як ліпідоз. У 1963 році Аустин повідомив про дефіцит арилсульфатази А, який призводить до накопичення кислих ліпідів у тканинах пацієнтів та обумовлює ефект метахромазії.
Пізніше був знайдений термостабільний фактор, який активує арилсульфатазу А, і його дефіцит обумовлює картину так званого псевдодефіциту, який був діагностований у незначної кількості пацієнтів з МЛД. Інший рідкісний варіант хвороби, який асоціювався з ознаками мукополісахаридозів, був описаний у 1965 році і відомий як множинна сульфатазна недостатність. Біохімічну основу цього типу обумовлює дефіцит щонайменше семи різних сульфатаз.
Вроджена форма МЛД:
Виділення вродженої форми МЛД базується на гістологічному дослідженні двох випадків. Прямий біохімічний доказ накопичення сульфатидів в тканинах або ферментативного дефекту відсутній. Метахроматичний матеріал був знайдений скрізь в білій речовині, додатково були виявлені збільшені нейрони та визначався гліоз в корі головного мозку. Клінічні прояви характеризувалися нападами апноє, ціанозом та тоніко-клонічними судорогами, тонус м’язів був знижений. Обоє дітей померли у віці 6 тижнів. Можливо ці випадки були ранніми клінічними проявами пізньо-інфантильної форми і тому вроджена форма МЛД вважається багатьма авторами лише припущенням.
Пізньо-інфантильна форма:
Починається між першим і другим роками життя. У деяких пацієнтів затримка психо-моторного розвитку відмічається вже до року. У цих дітей уповільнюється розвиток мовлення, пізніше формуються навички самостійної ходи. Спостерігаються часті падіння та хода навшпиньки. В деяких випадках хода не формується взагалі. Симптоми захворювання можуть провокуватися інфекційними захворюваннями з наступним відновленням функцій, але з поверненням симптомів через декілька тижнів і значним прогресом симптомів хвороби.
В незначній кількості випадків хвороба розвивається як периферійна нейропатія. Клінічний перебіг захворювання можна поділити на 4 стадії.
Перша стадія. Розпочинається у віці 2-3 роки: дитина втрачає здатність самостійно сідати та утримувати позу при сидінні, іноді розвивається епілептичний синдром. Сухожилкові рефлекси на ранніх стадіях захворювання дещо знижені, м’язовий тонус має тенденцію до гіпотонії, спостерігається розвиток комплексу патологічних ступневих знаків. Перша стадія триває від кількох місяців до року.
Друга клінічна стадія. Характеризується значним розумовим регресом. Виникає дизартрія та афазія. Спостерігаються дегенеративні зміни на очному дні: зміна рожевого забарвлення дисків зорового нерву на сірий колір, з’являється ністагм. Тонус м’язів в ногах підвищується, можуть виникати інтермітуючі болі в кінцівках, що обумовлено ураженням периферійних нервів. Прогрес симптомів швидкий і займає не більше кількох місяців.
Третя клінічна стадія. Характеризується розвитком тетраплегії, псевдобульбарними та бульбарними порушеннями, що призводить до ускладнень при прийомі їжі. Прояви деменції значно виражені, але дитина здатна посміхатися і впізнавати батьків.
Фінальна 4-а стадія. Позначається втратою будь-якого контакту з хворим. Вони сліпі, не розуміють зверненої мови і не можуть розмовляти та рухатись. Годування таких пацієнтів проводиться за допомогою гастрального або назогастрального зонду. Тривалість цієї стадії від кількох місяців до кількох років.
Ювенільна форма МЛД:
Дебют ювенільної форми МЛД припадає на вік від 4 до 12 років. Розвиток хвороби у ранньому шкільному віці перш за все характеризується плутаниною у виконанні доручень, появою денного тривалого сну. Поряд з аномальними формами поведінки, рухи дитини стають незграбними, мова нерозбірлива. В неврологічному стані з’являються симптоми екстрапірамідної недостатності: зміна м’язового тонусу та тремор. Через рік дитина не може самостійно ходити та обслуговувати себе, спостерігаються судоми. Захворювання при ювенільній формі прогресує повільніше. Описані випадки тривалості хвороби до 20 років. Загалом тривалість життя у таких пацієнтів не перевищує 20 років.
Доросла форма МЛД:
Доросла форма МЛД може початись у будь-якому віці після пубертатного періоду. Описані випадки початку захворювання як у 15-16 років, так і в 62 роки. Початок захворювання супроводжується змінами особистості, розвитком депресивних станів, погіршенням пам’яті, зниженням темпів мислення. У пацієнтів можуть з’явитися симптоми деперсоналізації або паранойї. Втрачаються навички охайності. Неврологічний стан характеризується проявами пірамідної недостатності, ознаками невропатії. У фінальних стадіях захворювання розвивається тетрапарез, генералізовані епілептичні судоми, атрофія зорових нервів. Тривалість хвороби становить від 5 до 10 років.
Етіологія:
Розвиток метахроматичної лейкодистрофії обумовлений мутаціями в гені арилсульфатази А(ARSA). Ген ARSA (MIM ID: 250100) локалізований на 22 хромосомі людини в локусі 22q13.3, має довжину 3,2 тис.п.н. та містить 8 екзонів. На 1.05.2002 року описана 91 мутація в гені ARSA, що визначає розвиток метахроматичної лейкодистрофії. Серед них – 71 однонуклеотидна заміна (місенс- та нонсенс-мутації), 8 сплайсінгових мутацій, 10 делецій, із них 6 зі зсувом рамки зчитування, 1 інсерція та 1 інверсія. Більшість мутацій в гені ARSA знаходять у поодиноких випадках МЛД або в групах споріднених індивідуумів, що скоріше за все, є результатом природного мутаційного процесу. Найбільш розповсюдженими, тобто мажорними є сплайсингова мутація в 2-му інтроні (IVS2+1G) та місенс мутація в 8-му екзоні (P426L) гену ARSA.
МЛД зумовлена гомозиготністю одного аутосомно-рецесивного гену.
Частота виникнення: 1:40000.
Співвідношення статей: Ч1:Ж1.
Лікування:
Лікування симптоматичне, яке включає знеболюючі, протисудомні та транквілізатори. У літературі є повідомлення про проведення у таких хворих трансплантації кісткового мозку від матері пробанду. Спостерігалось уповільнення прогресу захворювання строком на 1 рік.
Диференційний діагноз:
Глобоідно-клітинна лейкодистрофія, лейкоенцефаліт Шільдера, інші види лейкодистрофій, шизофренія.
Номер за каталогом МІМ:
250100 Metachromatic Leucodystrophy.
Nt |
a.a. |
МУТАЦІЇ |
|||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Література:
- Barth ML, Fensom A, Harris A. Prevalence of common mutations in the arylsulfatase A gene in metachromatic leukodystrophy patients diagnosed in Britain. Hum Genet 1993;91(1):73-77.
- Baxevanis A.D. The molecular biology database collection: 2002 update. Nucl Acid Res 2002;30(1):1-12.
- Berger J, Leoschl B, Bernheimer H, Lugowska A, Tylki-Szymanska A, Gieselmann V, Molzer B. Occurrence, distribution, and phenotype of arylsulfatase A mutations in patients with metachromatic leukodystrophy. Am J Med Genet 1997;69(3):335-340.
- Coulter-Mackie MB, Gagnier L, Beis MJ, Applegarth DA, Cole DE, Gordon K, Ludman MD. DNA-based diagnosis of arylsulfatase A deficiencies as a supplement to ensyme assay: a case in point. Clin Biochem 1997;30(1):57-61.
- Gieselmann V, Polten A, Kreysing J, von Figura K. Arylsulfatase A pseudodeficiency: loss of a polyadenylation signal and n-glycosylation site. Proc Nat Acad Sci USA 1989;86:9436-9440.
- Gort L, Coll MJ, Chabras A. Identification of 12 novel mutation and two new polymorphisms in the arylsulfatase A gene: haplotype and genotype-phenotype correlation studies in Spanish metachromatic leukodystrophy patients. Hum Mutat 1999;14(3):240-248.
- Hasegawa Y, Kawame H, Eto Y. Mutations in the arylsulfatase A gene of Japanese patients with metachromatic leukodystrophy. DNA Cell Biol 1993;12(6):493-498.
- Halsall DJ, Halligan EP, Elsey TS, Cox TM. Metachromatic leucodystrophy: a newly identified mutation in arilsulphatase A, D281Y, found as a compound heterozygote with I179L in adult onset case. Hum Mutat 1999;14(5):447.
- Holve S, Hu D, McCandless SE. Metachpomatic leukodystrophy in the Navajo: fallout of the American-Indian wars of the nineteenth century. Am J Med Genet 2001;101(3):203-208.
- Holve S, Hu D, McCandless SE. Metachpomatic leukodystrophy in the Navajo: fallout of the American-Indian wars of the nineteenth century. Am J Med Genet 2001;101(3):203-208.
- Kreysing J, von Figura K, Gieselmann V. Structure of the arylsulfatase A gene. Eur J Biochem 1990;191:627-631.
- Lissens W, Vervoort R, Van Regemorter N, Van Bogaert P, Freund M, Verellen-Dumoulin C, Seneca S, Liebaers I. A D255H substitution in the arylsulphatase A gene of two unrelated Belgian patients with late-infantile metachromatic leukodystrophy. J Inherit Metab Dis 1996;19(6):782-786.
- Polten A, Fluharty AL, Fluharty CB, Kappler J, von Figura K, Gieselmann V. Molecular basis of different forms of metachromatic leukodystrophy. N Engl J Med 1991;324:18-22.
- Regis S, Filocamo M, Stroppiano M, Corsolini F, Gatti R. Molecular analysis of the arylsulphatase A gene in late infantile metachromatic leukodystrophy patients and healthy subjects from Italy. J Med Genet 1996;33(3):251-252.
- Zlotogora J, Furman-Shaharabani Y, Harris A, Barth ML, von Figura K, Gieselmann V. A single origin for the most frequent mutation causing late infantile metachromatic leucodystrophy. J Med Genet 1994;31(9):672-674.