Вроджений вивих стегна

(Hip Dislocation)

Інформація для батьків

Олексій Михасюк
Інформаційний спеціаліст Рівненського ОМНІ-центру

Опис

Рухома структура, в якій з’єднані дві або більше кісток, називається суглобом. Якщо хоча б одна з кісток, які формують суглоб, зміщується зі свого нормального положення, такий стан називається вивихом суглоба. Вроджений вивих суглоба – це стан, при якому з моменту народження відмічається неправильне з’єднання кісток, що формують даний суглоб. Діагноз вродженого вивиху стегна ставиться в тому випадку, коли будова суглоба дозволяє кісткам легко зміщуватися з їх нормального положення, незалежно від того, є вивих, чи немає. Тобто, навіть схильність до вивиху є достатньою основою для встановлення діагнозу.

Більшість вроджених вивихів – це вивихи стегна. Причиною цього є нестійка фіксація стегнової кістки у вертлужній западині – специфічному заглибленні в одній з тазовий кісток, в яке “вставляється” круглий суглобовий кінець стегнової кістки. При вродженому вивиху стегна цей кінець, що називається голівкою, знаходиться поза вертлужною западиною, або легко виходить з неї. Тому причиною вивиху можна вважати вроджену слабкість зв’язок, що утримують голівку стегна у вертлужній западині.

В більшості випадків вроджений вивих стегна може легко та надійно вправлятися протягом перших місяців життя дитини. Ця легкість зумовлена тим, що кінці кісток новонародженого дуже гнучкі та піддатливі. Тому рання фіксація кісток в правильному положенні дозволяє скерувати в потрібному напрямку розвиток опорно-рухового апарату.

Якщо ж вивих стегна вчасно не був вправленим, або лікування взагалі не проводилося, то його неправильний розвиток може призвести до подальших ускладнень: порушень статури, труднощів при ході, артритів, тощо.

Виявити вроджений вивих стегна при поверхневому огляді новонародженого практично неможливо. Опорно-руховий апарат немовляти ще не розвинений, нервова система цілком не сформована, тому вивих не спричиняє болей і ділянка суглоба не змінена. Тому кожен педіатр при первинному огляді новонародженого намагається виявити вроджений вивих стегна за допомогою спеціальних прийомів. Ця проста процедура дозволяє якомога раніше виявити дану патологію та вчасно провести її корекцію, що дозволяє уникнути хірургічної операції та подальших ускладнень.

Частота

Відхилення від норми в розвитку кульшового суглобу, спричинені слабкістю зв’язок та м’язів, зустрічаються в одного на 100 новонароджених. Часто зв’язки та м’язи укріплюються самі по собі протягом перших днів життя, і загроза вивиху зникає. В чотирьох новонароджених з кожних 1000 вивих стегна є настільки вираженим, що потребує лікарського втручання. Понад 70% новонароджених, в яких було діагностовано вроджений вивих стегна були жіночої статі. Найчастіше уражається ліве стегно – 60%, праве лише в 20%. Ще 20% випадків становлять двобічні вивихи стегон. 20% дітей, що страждають на вроджений вивих стегна, ще внутрішньоутробно знаходились в неправильному положенні, найчастіше у сідничному передлежанні. Якщо дівчинка народжується у сідничному передлежанні, то її шанси народитися з вродженим вивихом стегна становлять 1:35. Крім того, високий ризик аномалій стегна спостерігається в дітей з іншими порушеннями кістково-м’язової системи, наприклад, клишоногістю. В деяких родинах схильність до розвитку вродженого вивиху стегна спостерігається в кількох поколіннях.

В 90% випадків вивих відбувається під час пологів. Якщо такий вивих вчасно виявляється, то його корекція майже завжди призводить до повного одужання.

В частини новонароджених з вродженим вивихом стегна є й інші захворювання, що уражають нервово-м’язовий апарат, такі як поліомієліт або дитячий церебральний параліч. В таких новонароджених вправити сам вивих не так складно, але надалі кістки можуть зміщуватись знову, це зумовлено недорозвиненістю та слабкістю м’язів.

Причини

Точна причина виникнення вродженого вивиху стегна невідома, але клінічні дослідження дозволяють впевнено сказати, що це не поодиноке порушення, а цілий комплекс відхилень.

Вроджений вивих стегна найчастіше зустрічається в дітей, чиї брати або сестри теж мали це захворювання. Крім того, як вже зазначалося вище, дівчатка хворіють на вроджений вивих частіше за хлопчиків. Ці факти вказують на генетичну схильність до даної патології.

Але спадкова схильність – це не єдина причина, оскільки відомі випадки, коли вроджений вивих спричинявся неправильним положенням плода в утробі матері під час пологів. Також достеменним є той факт, що найчастіше вроджений вивих стегна спостерігається в дітей, чиї матері народжують вперше. Це свідчить про те, що сила та ступінь піддатливості м’язів матки відіграє свою роль у розвитку вродженого вивиху стегна у новонародженого.

Ознаки та симптоми

Більшість батьків знає дві “точних” ознаки вродженого вивиху стегна. Перший – несиметричне розташування складок шкіри на ногах дитини. Другий – неможливість покласти дитину на спину так, щоб обидва її стегна одночасно торкались поверхні стола.

На сьогоднішній день ці ознаки не вважаються надійними. В багатьох здорових новонароджений дітей ці ознаки спостерігаються, а вивиху стегна при цьому немає. Проте є нормальне для новонароджених недорозвинення нервово-м’язових зв’язків. З розвитком дитини ці ознаки майже завжди зникають. Їх можна розглядати в якості покажчиків вродженого вивиху стегна лише за умови їх наявності після 1-2 місяця життя.

Чим старшими стають діти, тим більш помітні ознаки вродженого вивиху. Через кілька місяців стають помітними деформації в області суглоба та обмежені рухи дитини ураженою ногою. М’язи хворої кінцівки деформуються, нога здається коротшою, під час пеленання дитини ураженій нозі важко придати потрібне положення.

Коли дитина починає ходити, стають очевидними й інші ознаки вродженого вивиху стегна. Якщо лише одне стегно було ураженим, то дитина буде шкутильгати. Якщо ж обидва суглоби були вивихнутими, то у дитини формується так звана “качина” хода. В обох випадках положення тазу відхиляється від нормального, живіт виступає вперед, сідниці випинаються, хребет в поперековому відділі неприродно вигинається вперед.

Якщо дитині при народженні було встановлено діагноз нервово-м’язового захворювання, наприклад, дитячого церебрального паралічу, то існує висока імовірність того, що в дитини буде вроджений вивих стегна.

Біль не є явною ознакою вродженого вивиху стегна. Біль в ділянці суглоба може свідчити про травму або інфекцію, артрит або лейкоз.

Діагноз

Кожна новонароджена дитина має оглядатися дитячим лікарем. Повторні огляди проводяться протягом першого року життя дитини. Ознакою вродженого вивиху є відчуття “клацання” в ділянці кульшового суглоба при пасивних рухах.

Рентгенівське дослідження новонародженої дитини не дозволяє впевнено діагностувати вроджений вивих стегна, оскільки голівка стегнової кістки в такому віці ще є прозорою для рентгенівських променів. З ростом дитини синдром “клацання” зникає і діагностика вивиху при звичайному лікарському огляді стає більш складною. Проте починаючи з трьохмісячного віку діагноз може бути підтверджений рентгенологічним обстеженням.

Ускладнення

Якщо дитину почали лікувати з приводу вродженого вивиху стегна до того, як вона почала ходити, то можна сподіватися на повне одужання і вивих не залишить по собі жодних ускладнень.

Але чим довше такий вивих не діагностується, тим більше в дитини шансів мати серйозні ускладнення, такі, як артрит або сколіоз. Якщо вивих стегна не лікується протягом перших шести років, то навіть після його успішного вправлення є загроза розвитку артриту. Якщо ж діагноз вперше встановлюється коли дитині вже більше восьми років, то уникнути ускладнень просто неможливо, навіть за умови вдалого вправлення самого вивиху. У віці від шести років та старше корекції піддаються лише односторонні вивихи стегна. Крім того, це потребує хірургічного втручання.

Лікування дитини з вродженим вивихом стегна має певний ризик. Головна загроза – можливість стискання кровоносних судин, які йдуть до голівки стегна. Це може призвести до порушення кровотоку, омертвіння тканин та руйнування кісток.

Лікування

Вибір способу лікування вродженого вивиху стегна залежить від віку хворого та особливостей кожного конкретного випадку.

Як тільки дитячим лікарем діагностовано або навіть припущено наявність вивиху стегна, для вибору методу лікування та уточнення діагнозу викликають ортопеда. Спеціаліст в свою чергу ставить діагноз вивиху стегна у випадках, коли голівка стегнової кістки знаходиться поза вертлужною западиною; загрози вивиху, коли голівка легко вискакує з западини та легко зміщується назад; якщо ж голівка суглоба знаходиться у вертлужній западині, але її положення є неправильним, то ставиться діагноз підвивих стегна.

Якщо вивих або підвивих стегна діагностовано у дитини віком до трьох місяців, то ортопед призначає витяг хворої ноги і лише тоді вправляє стегнову кістку, ліквідуючи вивих. Вправлені кістки надалі утримуються в потрібному положенні за допомогою спеціальних фіксаторів, розпорок, шин, лангет та пов’язок. Якщо зв’язки суглобів сильно розтягнені, то для надійної фіксації застосовується гіпсова пов’язка на нижню частину тулуба та стегна хворої дитини.

Якщо вроджений вивих стегна діагностовано у дитини віком до одного місяця, то достатнім є фіксація суглоба гіпсовою пов’язкою або шиною на термін від двох до чотирьох тижнів. Вправлення вивиху у дитини до трьох місяців відбувається поступово протягом всього часу, доки на стегно накладено фіксуючий пристрій.

Якщо вивих стегна не було діагностовано до трьохмісячного віку, або якщо попереднє лікування не було ефективним, то застосовують інший метод корекції вивиху. В таких випадках до початку вправлення кістки ортопед має максимально розслабити неприродньо напружені сухожилки, зв’язки та м’язи ураженої кінцівки і лише після цього накласти фіксуючу шину або лангету. Попереднє розслаблення необхідно, оскільки в такому віці м’язи, зв’язки та кістки дитини розвиваються дуже швидко. Крім того, це необхідно для попередження травмування кровоносних судин, що проходять поруч з суглобом. Найпоширенішим методом розтягування кінцівки є шкіряна витяжка. При цьому на хвору ногу накладається пов’язка, до якої кріпиться спеціальний пристрій, який розправляє уражений суглоб протягом майже трьох тижнів. Якщо цього терміну виявляється недостатньо, то в стегнову кістку вводять спиці, до яких кріплять пристрій, що розтягує кінцівку. Ще одним можливим рішенням є розсічення зв’язок з метою ослаблення їх напруженості. Вправлення стегнової кістки, тобто встановлення суглобної голівки у відповідне місце зазвичай проводиться під наркозом.

Після витяжки та вправлення накладають колосоподібну гіпсову пов’язку, яку міняють кожні шість тижнів для того, щоб не перешкоджати розвитку дитини. Подібну іммобілізацію проводять протягом терміну, що дорівнює віку дитини або є вдвічі більшим за вік дитини, але не перевищує шість місяців. Після зняття пов’язки може знадобитися шинування суглоба на кілька місяців. Це потрібно для правильного формування вертлужної западини.

Якщо витяжка та іммобілізація також не дали позитивних результатів, то доводиться застосовувати хірургічну операцію. Правда, більшість ортопедів погоджується на цю операцію не раніше, ніж дитина почне ходити. Для профілактики обмеженої рухливості суглобу після операції іммобілізацію застосовують на термін не більше восьми тижнів.

Якщо дитина досягла віку, коли діти вже зазвичай починають ходити, а лікування вивиху ще розпочиналося, то прогноз захворювання стає несприятливим. Річ у тім, що до цього віку нервово-м’язова система дитини вже є настільки розвинутою, що перед тим, як вправити вивих, доводиться хірургічним шляхом виправляти форму кісток суглобу. Чим старшою є дитина, тим більшою є необхідність хірургічного втручання. Після проведення лікування хворий повинен спостерігатися ортопедом до пубертатного віку.

Профілактика

Запобігти розвитку вродженого вивиху стегна неможливо, тому надзвичайно важливою є своєчасна діагностика та раннє лікування.