Талідомід і тератологія

В своєму класичному дослідженні “Вроджені вади розвитку – помітки та коментарі” доктор Джозеф Варкані використав талідомід як приклад для того, щоб висловити свої погляди на роль тератології людини в медицині та охороні здоров’я.

“Небагато відомо про нормальні та патогенні механізми, які діють в періоді між зачаттям та народженням … Фенотипи ембріона, плода та дитини є результатом постійної взаємодії … Було багато спроб … дослідити процес розвитку від зиготи до ембріона … Інші дослідження вивчають розвиток у зворотньому напрямку … Починаючи від патології, наявної при народженні, аномалію можна прослідкувати аж до періоду, коли вона вперше стає помітною … Останній метод … може допомогти зрозуміти функції певних генів … Він навіть може призвести до можливості попередження генетично обумовлених аномалій. Підчас проведення дослідів над мишами було встановлено, що спадкову атаксію можна попередити, якщо під час вагітності мати буде вживати …

Дослідження взаємодії генетичних факторів та факторів навколишнього середовища у процесі тератогенезу є дуже важливим, оскільки їх комбінації відіграють значну роль в етілогії вроджених вад розвитку у людей.

Дивовижно, що талідомід, який здавався абсолютно безпечним … в мінімальних дозах, мав згубний вплив на внутрішньоутробний розвиток … Також незвичайно, що ембріон приматів, який інтенсивно використовувався в тератологічних експериментах, виявився вкрай резистентним до талідоміду.”