Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

(Cerebral Palsy)

Інформація для батьків

І.Є. Харитонова
Координатор Українського Альянсу
із запобігання вродженим вадам розвитку

Церебральний параліч відноситься до групи станів при яких порушується координація рухів та постава. Через ушкодження одного чи декількох відділів мозку, що відповідають за рух, хвора дитина не може нормально рухати м’язами. Хвороба не прогресує, тобто з віком дитини стан її не погіршується. Після проходження лікування більшість дітей можуть значно покращити свої уміння.

У багатьох дітей з церебральним паралічем є інші ускладнення, що потребують лікування. Це – розумова відсталість, складнощі з навчанням, приступи судом, погіршення зору, слуху та вимови.

Як часто зустрічається церебральний параліч?

Звичайно діагноз “церебральний параліч” не ставиться доки дитині не виповнилось 2-3 роки. Кожна друга чи третя дитина на 1000 дітей доросліших 3х років має церебральний параліч. В Сполучених Штатах на церебральний параліч страждають приблизно 500 000 дітей та дорослих різного віку.

Які є типи церебрального паралічу?

Існують три основні типи церебрального паралічу, проте у деяких осіб спостерігаються комбіновані типи ДЦП.

Спастичний церебральний параліч. 70-80% хворих мають спастичний церебральний параліч, при якому м’язи тугі та скуті, що ускладнює рух. Коли уражені обидві ноги (цей стан має назву спастична диплегія), дитині важко рухатись через скуті м’язи стегон та гомілок, що примушує ноги в колінах повертатись всередину та навскіс. В інших випадках вражається одна половина тіла (спастична геміплегія). Найбільш тяжким станом є спастична квадроплегія, за якої ураженими є всі чотири кінцівки та тулуб, часто разом з м’язами рота та язика. Діти з спастичною квадроплегією мають розумову відсталість та інші ускладнення.

Дискінетичний церебральний параліч. 10-20% всіх випадків складає дискінетична форма, що уражає все тіло. Для цієї форми характерна нестійкість тонусу м’язів, що змінюється від розслаблення до повної їх скутості. В деяких випадках до цього приєднуються неконтрольовані рухи, від повільних та ритмічних до швидких та судомних. У дітей часто можуть виникати складнощі з навчанням, бо їм важно добре контролювати своє тіло, щоб сидіти або ходити. Через ураження м’язів обличчя та язика можуть бути складнощі із смоктанням, ковтанням та вимовою.

Атактичний церебральний параліч. Складає від 5 до 10% всіх випадків, при цьому порушується рівновага та координація. Це проявляється хиткою ходою та труднощами у жестикуляції та письмі, які потребують чіткої координації рухів.

Що спричиняє церебральний параліч?

Існує багато факторів впродовж усієї вагітності, що можуть негативно вплинути на розвиток мозку плода, що згодом може призвести довиникнення ДЦП. У 70% випадків мозок уражається ще до народження дитини, однак у деяких випадках це може трапитись незадовго до пологів, чи на перших місяцях (роках) життя. У багатьох випадках причина виникнення церебрального паралічу у дитини лишається невідомою.

Одним з відомих чинників є інфекційні хвороби, які перенесла мати під час вагітності. Ураження мозку, в результаті якого виникне церебральний параліч, можуть спричинити червінка (краснуха), цитомегаловірусна інфекція та токсоплазмоз – паразитарна інфекція. Нещодавні дослідження встановили, що коли до інфекційного процесу залучаються амніотична рідина, плацента та сечові шляхи, він є важливою причиною церебрального паралічу як у доношених дітей, так і у дітей, які народились передчасно (раніше 37 тижнів вагітності). Дослідження 1998 року, що було проведене Каліфорнійською програмою нагляду за вродженими вадами розвитку, доводить, що доношені діти в 9 разів частіше можуть постраждати на церебральний параліч, якщо вони зазнали впливу інфекції у череві матері. Інфекції статевих та сечових шляхів також підвищують ризик передчасних пологів, ще один чинник ризику церебрального паралічу.
Кисневе голодування плоду. Виникає при порушенні функцій плаценти, наприклад, при її передчасному (до настання пологів) відшаруванні від стінки матки.
Передчасне народження (недоношеність). У передчасно народжених дітей, які важать менше 1500 г, церебральний параліч виникає в 30 разів частіше у доношених дітей. Багато з цих крихітних немовлят страждають на крововиливи в головний мозок, що може пошкодити тендітні мозкові тканини чи призвести до перівентрикулярної лейкомаляції – руйнування нервових клітин навколо наповнених рідиною порожнин мозку, (шлуночків мозку).
Ускладнення під час пологів. Лікарі досі вірять, що асфіксія (гостре кисневе голодування) під час тяжких пологів є у більшості випадків причиною виникнення церебрального паралічу. Нещодавні дослідження показали, що це є причиною тільки у 10% всіх випадків ДЦП.
Резус-конфлікт. Це несумісність крові матері з її плодом може викликати ураження мозку, що призведе до церебрального паралічу. На щастя, резус – конфлікту можна запобігти, якщо резус-негативній жінці (у якої відсутній резус-фактор) зробити ін’єкцію продукту крові, що має назву Rh-імуноглобулін у 28 тижнів вагітності і ще раз повторити після народження резус-позитивної дитини.
Інші вроджені вади розвитку. Немовлята з вадами головного мозку, численними генетичними захворюваннями, хромосомними аномаліями та іншими фізичними вродженими вадами знаходяться у групі підвищеного ризику щодо розвитку церебрального паралічу.
Набутий церебральний параліч. Приблизно 10% дітей з набутим церебральним паралічем отримали його внаслідок ушкодження головного мозку протягом двох перших років життя. Найбільш поширеною причиною таких уражень є інфекції головного мозку, наприклад, менінгіт або травми голови.

Як виявляється церебральний параліч?

Батьки мають уважно придивлятись до розвитку свого немовляти. Потрібно бити тривогу, якщо дитина вчасно не може перевертатися з спинки на живіт, сидіти, повзати або ходити. Батьки завжди повинні обговорювати те, що їх бентежить з лікарем-педіатром, який спостерігає за дитиною.

Діагноз церебрального паралічу базується на тому, як немовля чи більш доросла дитина, рухаються. Лікар зверне увагу на тонус м’язів дитини. Деякі діти з церебральним паралічем мають низький тонус м”язів, що робить їх на вигляд гнучкими. У інших тонус м’язів значно підвищений, тому вони виглядають скутими. Також тонус може змінюватись час від часу, від підвищеного до низького. Лікар перевірить у дитини рефлекси, подивиться чи є у дитини перевага користування правою чи лівою рукою. В той час як більшість немовлят не віддають перевагу правій чи лівій руці (правша чи лівша) до 12 місячного віку, деякі немовлята визначаються з цим вже ще до 6-ти місячного віку. Іншою важливою ознакою церебрального паралічу є стійкість певних рефлексів, що мають назву первинні рефлекси. Вони є нормою у новонароджених і в цілому зникають у віці від 6 до 12 місяців. Лікар також уважно розпитає, щоб зібрати потрібну медичну інформацію і виявити інші вади, що могли призвести до появи патологічної симптоматики.

Лікар також може запропонувати провести деякі обстеження мозку, такі як ядерний магнітний резонанс, компьютерну томографію чи ультразвукове дослідження. Ці дослідження в деяких випадках допомагають визначити причину церебрального паралічу. Ультразвукове дослідження часто рекомендується недоношеним дітям, які мають підвищений ризик ДЦП, щоб допомогти у виявленні аномалії головного мозку, що часто поєднані з церебральним паралічем, і вчасно розпочати лікування. У деяких дітей з ДЦП, особливо з легкими проявами, якщо обстеження головного мозку не виявить аномалій, вважають, що ураженими є мікроскопічно малі частинки мозку, що саме і дає симптоматику. У більше як половини немовлят, яким було поставлено діагноз церебрального паралічу легкого ступеня, з віком симптоми проходять.

Як лікується церебральний параліч?

Бригада лікарів працює з дитиною та родиною, щоб з’ясувати потреби дитини та скласти індивідуальний план лікування, щоб допомогти максимальній реалізації потенціалу дитини. Звичайно бригаду очолює один фахівець, вона може включати педіатра, реабілітолога, ортопеда-хірурга, фізіотерапевта, окуліста, дефектолога, соціального працівника та психолога.

Фізіотерапію починають відразу після уточнення діагнозу. Терапія покращує моторні навички, такі як сидіння чи ходіння, посилює м’язеву силу, допомагає запобігти контрактурам – вкороченню м’язів, що обмежує рухи суглобів. Деколи разом з терапією використовуються фіксуючи пристрої – корсети чи скоби, також шини чи гіпсові пов’язки, які допомагають запобігти контрактурам і покращують функцію рук чи ніг. Якщо контрактури є сильно вираженими, то з метою подовження уражених м’язів, може бути запропоноване хірургічне лікування.

Ліки можуть використовуватись для зменшення спастичності м’язів чи полегшення пересування. На жаль, приймання таблеток не завжди допомагає. Деколи ін’єкції ліків безпосередньо в спастичний м’яз дає кращий ефект, а дія ліків може тривати декілька місяців. Новий тип медикаментозного лікування обіцяє бути корисним для дітей з проявами м’язової спастичності середнього або важкого ступеню, де ураженими є всі чотири кінцівки. Під час хірургічної процедури під шкіру вживлюється насос, що постійно впорскує спазмолітичний препарат баклофен.

Для деяких дітей із спастичним ураженням обох ніг використовують іншу методику, що називається селективна дорзальна різотомія (радікотомія), що може безпосередньо знизити м’язову спастичність та покращити здатність до сидіння, стояння або ходи. Під час цієї процедури лікарі перерізають деякі з нервових волокон, що в найбільшій мірі підтримують м’язову спастичність. Ця процедура звичайно виконується дитині у віці 2-6 років.

Реабілітолог навчає дитину навичкам щоденного життя, як самостійно одягатись, як самостійно їсти. Дітьми з проблемами вимови займається дефектолог, у більш важких випадках дитину навчають користуванню компьютерним синтезатором голосу, що буде говорити замість нього. Для дітей і дорослих з церебральним паралічем комп’ютер став дуже важливим знаряддям навчання, лікування, відпочинку, робочої зайнятості.

Деяким дітям з церебральним паралічем стане у нагоді велика кількість механічних пристроїв, що існує на сьогодні: ходунки, підтримуючи пристрої (допомагають правильно стояти), виготовлені на замовлення крісла на коліщатках, спеціально пристосовані самохідні скутери та триколісні мотоцикли.

Чи можна запобігти церебральному паралічу?

У багатьох випадках причина виникнення церебрального паралічу лишається невідомою, тому нічого не можна вдіяти, щоб йому запобігти. Незважаючи на покращення нагляду за жінками під час вагітності та хворими немовлятами, кількість дітей з церебральним паралічем лише трохи знизилась. Це, до речі, частково за рахунок виживання більшої кількості недоношених дітей, які знаходяться у групі високого ризику щодо церебрального паралічу.

Однак деякі причини церебрального паралічу все ж таки можна виявити, а разом з цим і запобігти виникненню захворювання. Одними з важливих причин є червінка та резус-конфлікт. Зараз резус-конфлікту можна уникнути, якщо резус-негативній жінці надати відповідну медичну допомогу. До настання вагітності жінку можна перевірити на наявність антитіл до вірусу червінки і зробити щеплення, у разі як імунітет відсутній. Травмування дитини у перші місяці можна уникнути, якщо правильно перевозити дитину в машині, пристебнути її та правильно розмістити її на задньому сидінні. Щеплення запобігають виникненню менінгіту, іншої причини ураження мозку на перших місяцях життя (На Україні щеплень проти червінки та менінгіту за календарем щеплень не проводять. Коментарі перекладача.) Жінка може знизити ризик передчасних пологів, якщо вона звернеться за медичною консультацією ще до настання вагітності і буде під регулярним наглядом під час вагітності, кине палити, вживати алкогольні напої та наркотичні засоби.