Генетичне консультування, реабілітація і запобігання вродженим аномаліям, генетичним порушенням і порушенням розвитку
UKRAINIAN CHILDREN
WITH DISABILITIES NEED HELP!

Синдром Цельвегера

(Церебро-гепато-ренальний синдром, Zellweger Syndrome)

Н. О. Зимак
Зав. медико-генетичною консультацією
м. Хмельницький

Основні діагностичні критерії:
  • порушення моторики, затримка розумового розвитку, судоми, м’язова гіпотонія;
  • фіброз печінки;
  • кістоз нирок;
  • характерні черепно-лицьові аномалії;
  • відсутність або різке зменшення числа пероксисом у печінці чи інших тканинах організму;
  • зниження активності ферментів синтезу плазмалогенів, деградації жовчних кислот, піпеколінової кислоти, окислення фітанової та жирних кислот;
  • підвищений рівень розгалужених жирних кислот у плазмі, фібробластах та амніоцитах.
Клінічна картина:

Виражена затримка фізичного та нервово-психічного розвитку: м’язова гіпотонія, арефлексія, кардіоміопатія, розумова відсталість, судоми; тривала гіпербілірубінемія, ознаки адреналової недостатності; атрофія зорового нерва, помутніння кришталика та рогівки, глаукома. Характерні черепно-лицьові аномалії – високе чоло, широкі відкриті тім’ячка, гіпоплазія надбрівних дуг, епікантус, мікрогнатія.

Мікрокісти та кісти великих розмірів у гломерулах та ниркових канальцях.

Цироз чи фіброз печінки, ознаки холестазу.

Приблизно у половини дітей із синдромом Цельвегера спостерігаються зміни скелету (точкова кальцифікація надколінника) та вроджені вади серцево-судиної системи (дефекти міжшлуночкової перетинки, аномалії аорти).

Етіологія:

Фенотипові прояви синдрому Цельвегера спричиняються мутаціями у генах, причетних до пероксисомного біогенезу, такими як peroxin-5 (PEX5; 600414), peroxin-2 (PEX2; 170993), peroxin-6 (PEX6; 601498), and peroxin-12 (PEX12; 601758), які картовані на хромосомах 12 (PEX5), 8 (PEX2), та 6 (PEX6). Мутації у гені PEX1 (602136), який картований на 7q21-q22, ідентифіковані у випадках синдрому Цельвегера, група 1.

Патогенез:

Зменшення кількості пероксисом, зниження активності їх ферментів зумовлює пошкодження їх комплексної метаболічної функції (“пероксисомне дихання”, участь у метаболізмі жирних кислот, синтезі плазмалогенів). Ураження внутрішніх органів та систем характеризуються вираженою різноманітністю та ступенем важкості. Зміни у ЦНС зумовлені порушенням міграції нейронів на 3 місяці вагітності, що призводить до порушення цитоархітектоніки мозку, спостерігається затримка мієлінізації нейронів, накопичення ліпідів. У тканинах збільшується кількість жирних кислот з довгим вуглецевим ланцюгом (С24-30). Вміст плазмалогенів знижений.

Популяційна частота:

Коливається в межах від 1:25000 до 1:10000.

Співвідношення між статтю: Ч1 : Ж1.
Вік маніфестації: з народження.
Успадкування:

Aутосомно-рецесивний тип успадкування.

Рекуррентний ризик: для сібсів пробанда 25%.
Лікування:

Малоефективне. Пошук найбільш оптимальних способів лікування ведеться у багатьох напрямках, виходячи з патогенезу: нормалізація рівня плазмалогенів крові ефірами ліпідів, дієтотерапія, плазмаферез.

Прогноз:

Несприятливий. Тривалість життя обмежується декількома місяцями.

Профілактика:

Вийнятково важливим є медико-генетичне консультування та інвазивна пренатальна діагностика з проведенням біохімічних тестів у біоптаті хоріона, культурі амніотичних клітин, фібробластах.

Диференційний діагноз:

Проводиться з іншими пероксисомними захворюваннями (псевдо-Цельвегера синдром, неонатальна адренолейкодистрофія, інфантильна форма хвороби Рефсума), точковою хондродисплазією.

Номер з каталогу МІМ:

170993 Peroxisomal Membrane Protein 3; PXMP3
214100 Zellweger Syndrome; ZS
603360 Peroxisome Biogenesis Factor 16; PEX16
170995 ATP-Binding Cassette, Subfamily D, Member 3; ABCD3
214110 Peroxisome Biogenesis Disorder 2A (Zellweger); PBD2A

Список літератури:
  • Brul S, Westerveld A, Strijland A. et al. Genetic heterogeneity in the cerebrohepatorenal (Zellweger) syndrome and other inherited disorders with a generalized impairment of peroxisomal functions: a study using complementation analysis. J. Clin. Invest. 1988;81:1710-1715.
  • Kase BF, Pedersen JI, Strandvik B, Bjorkhem I. In vivo and in vitro studies on formation of bile acids in patients with Zellweger syndrome: evidence that peroxisomes are of importance in the normal biosynthesis of both cholic and chenodeoxycholic acid. J. Clin. Invest. 1985;76:2393-2402.
  • Lazarow PB, Moser HW. Disorders of peroxisome biogenesis. In: Scriver CR, Beaudet AL, Sly WS, Valle D. The Metabolic Basis of Inherited Disease. New York: McGraw-Hill (pub.) (6th ed.): 1989. Pp. 1479-1509.
  • Mayatepek E, Lehmann W-D, Fauler J. et al. Impaired degradation of leukotrienes in patients with peroxisome deficiency disorders. J. Clin. Invest. 1993;91:881-888.
  • Moser AB, Rasmussen M, Naidu S. et al. Phenotype of patients with peroxisomal disorders subdivided into sixteen complementation groups. J. Pediat. 1995;127:13-22.
  • Poulos A, Singh H, Paton B, Sharp P, Derwas N. Accumulation and defective beta-oxidation of very long chain fatty acids in Zellweger’s syndrome, adrenoleukodystrophy and Refsum’s disease variants. Clin. Genet. 1986;29:397-408.
  • Zellweger syndrome; ZS. OMIM; 214100.

 

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 15/02/2002



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка нашого сайту ІБІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого Вам потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...




Всього статей

500

Представляємо