Спінальна м’язова атрофія

(Spinal Muscular Atrophy)

Наталія Олексіївна Афанасьєва
Завідувачка Кримською медико-генетичною консультацією
м. Сімферополь

Синоніми:

Спінальна аміотрофія, хвороба Вердніга-Гоффмана, хвороба Кугельберга-Веландера, аміотрофія 5q.
Спінальна м’язова атрофія (СМА) – важке моногенне нервово-м’язове захворювання, в основі якого лежать прогресуючі дегенеративні зміни мотонейронів спинного мозку.

Історична довідка:

Захворювання описане G. Werdnig в 1891 р. і J. Hoffmann у 1891 р. У 1956 р. Kugelberg і Welander була описана спінальна аміотрофія, яка відрізнялася від форми Вердніга-Гоффмана пізнішим віком манiфестації захворювання. Fried і Emery у 1971 р. припустили існування форми СМА, проміжної за ступенем важкості між хворобами Вердніга-Гоффмана і Кугельберга-Веландера. У 1990 р. різні автори на основі аналізу зчеплення з поліморфними ДНК-маркерами незалежно повідомили дані про картування усіх трьох форм СМА у хромосомному регіоні 5q. Таким чином, утвердилось уявлення про різні форми СМА, як про єдине захворювання.

Клініка:

У 1994 р. Міжнародний консорціум з СМА затвердив класифікацію цього захворювання. Клінічні форми визначались на основі критеріїв порушень функцій руху та часу маніфестації захворювання:
СМА, тип І – важкий – маніфестація захворювання до 6 місяців життя; пацієнти ніколи не сиділи. Вроджена форма діагностується у перші дні і тижні життя. У деяких випадках жінки до кінця вагітності відзначають ослаблені рухи плоду. У хворої дитини відзначається різка гіпотонія м’язів із незначним тремором пальців рук і фібриляціями язика, арефлексія, часті наявні бульбарні розлади. Смерть, як правило, настає до двох років від інтеркурентної інфекції.
СМА, тип ІІ – проміжний – дебют хвороби до 18 місяців. Перші місяці життя дитина розвивається задовільно. Пацієнти здатні сидіти, але не можуть стояти та ходити. Поступово настає регрес рухових навичок, згасають сухожилкові рефлекси, з’являються м’язові атрофії, незначний тремор рук, фібриляція язика, тонус м’язів різко знижується. Психічний розвиток, зазвичай, відповідає нормі. Смертельний кінець – старше двох років.
СМА, тип ІІІ – м’який – маніфестація захворювання настає після 18 місяців. Перші місяці життя дитина розвиваться задовільно. Пізня форма виникає, коли діти вже добре опанували вікові рухові навички. Поступово розвивається м’язова слабість у проксимальних, а потім у дистальних відділах кінцівок, наростають м’язові атрофії, пригнічуються сухожилкові рефлекси. Характерні “качина” хода, гіперлордоз поперекового відділу хребта, формування контрактур суглобів. Здатність ходити при цій формі захворювання зберігається до 8-10 років і старше. Пацієнти доживають до дорослого віку.
Крім того, К. Zerres у 1995 р. запропонував розбити СМА ІІІ на дві підгрупи: А – з маніфестацією захворювання до трьох років, і В – з початком захворювання від трьох до тридцяти років; а також створити в класифікації новий тип СМА – СМА ІV – для хворих з маніфестацією хвороби старше 30 років.

Етіологія: моногенне аутосомно-рецесивне захворювання.

Співвідношення статей: Ч1 : Ж1.

Розповсюдженість:

СМА І-ІІІ зустрічається у різних регіонах світу, у популяціях з різною генетичною структурою. Середня поширеність усіх форм СМА складає 1:10000-20000 дітей або 1,2 на 100 тисяч населення. Виключення складають регіони, у яких описано виражене накопичення СМА. До них відносяться популяції з високими показниками інбридінгу: Бенгазі, Лівія, караїми в Ізраїлі, араби в Кувейті і популяції, в яких підвищення частоти СМА зумовлено ефектом родоначальника: у Канаді і на о. Реюньйон, де від однієї пари європейців походять 13 сімей з 38 хворими хворобою Вердніга – Гоффмана.
В Україні розповсюдженність СМА вивчалася у дитячій популяції Донецької області і в Автономній республіці Крим. В Донецькій області частота хвороби Вердніга-Гоффмана визначена як 2,64 на 100 тисяч дитячого населення, а хвороби Кугельберга-Веландера – 0,45 на 100 тисяч дитячого населення. У Криму частота усіх типів СМА складала (7,26±1,42) x 10-5, розповсюдженість – 1:13765, співвідношення типів СМА І:ІІ:ІІІ – 1:1,75:1,25.

Патогенез:

Зміни картовані у хромосомній області 5q11.2-q13.3. Делеції 7-го та 8-го екзонів гену SMN (від англ. “survival motor neuron gene”) були виявлені у хворих СМА з частотою 80-98% у залежності від типу СМА чи етнічної належності. У 27-37% хворих СМА виявлені гомозиготні делеції 5-го і 6-го екзонів гену NAIP (від англ. “neuronal apoptosis inhibitory protein gene”).
При патоморфологічному дослідженні при усіх формах СМА виявляється зменшення числа рухових клітин передніх рогів спинного мозку, причому переважно уражаються великі моторні клітини. Аналогічні зміни спостерігаються у рухових ядрах черепно-мозкових нервів. В окремих випадках знаходять дегенеративні зміни в мозочку, зорових горбах, задніх стовпах спинного мозку; передні корінці потоншені. Периферичні нервові волокна також змінені, особливо їх кінцеві структури.

Лікування: радикального методу не існує, використовується симптоматична терапія.

Профілактика:

Медико-генетичне консультування, молекулярно-генетичне обстеження родини з наступною пренатальною діагностикою генотипу плоду.

Номер з каталогу МІМ:

253400 Spinal Muscular Atrophy III; SMA3

Література:

• Zerres K, Rudnik-Schoneborn S. Natural history in proximal spinal muscular atrophy. Clinical analysis of 445 patients and suggestions for a modification of existing classifications. Arch Neurol. 1995 May;52(5):518-23.
• Radhakrishnan K, Thacker AK, Maloo JC, Gerryo SE, Mousa ME. Descriptive epidemiology of some rare neurological diseases in Benghazi, Libya. Neuroepidemiology. 1988;7(3):159-64.
• Fried K, Mundel G. High incidence of spinal muscular atrophy type I (Werdnig-Hoffmann disease) in the Karaite community in Israel. Clin Genet. 1977 Oct;12(4):250-1.
• Teebi AS. Autosomal recessive disorders among Arabs: an overview from Kuwait. J Med Genet. 1994 Mar;31(3):224-33.
• Pascalet-Guidon MJ, Bois E, Feingold J, Mattei JF, Combes JC, Hamon C. Cluster of acute infantile spinal muscular atrophy (Werdnig-Hoffmann disease) in a limited area of Reunion Island. Clin Genet. 1984 Jul;26(1):39-42.
• Садеков И. А., Евтушенко С. К. Наследственные заболевания и пороки развития нервной системы у детей (клинико-эпидемиологическое исследование) //Журн. невропатологии и психиатрии. – 1989. – № 8. – C. 45 – 48.
• Афанасьева Н.А. Распространенность наследственных нервно-мышечных заболеваний среди детского населения Автономной республики Крым //Материалы научно-практической конференции “Сучасний стан медичної генетики в Україні”. – Киев, 1999. – С.12.
• Lefebvre S, Burglen L, Reboullet S, Clermont O, Burlet P, Viollet L, Benichou B, Cruaud C, Millasseau P, Zeviani M, et al. Identification and characterization of a spinal muscular atrophy-determining gene. Cell. 1995 Jan 13;80(1):155-65.
• Bussaglia E, Clermont O, Tizzano E, Lefebvre S, Burglen L, Cruaud C, Urtizberea JA, Colomer J, Munnich A, Baiget M, et al. A frame-shift deletion in the survival motor neuron gene in Spanish spinal muscular atrophy patients. Nat Genet. 1995 Nov;11(3):335-7.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 8/05/2003

Дивіться також:

• Харківський благодійний фонд “Діти зі спінальною м’язовою атрофією”