Генетичне консультування, реабілітація і запобігання вродженим аномаліям, генетичним порушенням і порушенням розвитку
UKRAINIAN CHILDREN
WITH DISABILITIES NEED HELP!

Анемія Мінковського-Шоффара

(Spherocytosis Hereditary)

Олена Андріївна Мельничук
Лікар-неонатолог
Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання

Визначення:

Генетичний дефект білка мембрани, утворення сфероцитів, посилений їх гемоліз в селезінці.

Частота:

Розповсюдженість спадкового сфероцитозу становить 2-3 на 10000 населення.

Етіологія та патогенез:

В основі захворювання лежить генетичний дефект білка мембрани еритроцита, що призводить до проникнення в еритроцит надлишку іонів натрію та підвищеному накопиченню в ньому води, внаслідок чого утворюються сферичні еритроцити (сфероцити).
Сфероцити, на відміну від нормальних еритроцитів, не мають здатності деформуватися у вузьких ділянках кровотоку, наприклад при переході в синуси селезінки. Це призводить до уповільнення просування еритроцитів в синусах селезінки, відщеплення частини поверхні еритроцита з утворенням мікросфероцитів та поступової їх загибелі. Зруйновані еритроцити поглинаються макрофагами селезінки. Постійний гемоліз еритроцитів в селезінці веде до гіперплазії клітин її пульпи та збільшення органа. В зв’язку з посиленим розпадом еритроцитів в сироватці підвищується вміст білірубіну. Білірубін надходить в кишківник та виводиться з організму з сечею та, головним чином, з випорожненнями у вигляді стеркобіліну. Добове виділення стеркобіліну при спадковому мікросфероцитозі перевищує норму в 10-20 разів.
Наслідком підвищеного виділення білірубіну в жовч є утворення пігментних каменів в жовчному міхурі та протоках.

Основні діагностичні критерії:

Нормохромна анемія, гемолітична жовтяниця, спленомегалія, наявність мікросфероцитозу, симптоми гемолітичної жовтяниці у членів сім’ї.

Клініка:

Клініка залежить від вираженості гемолізу. В більшості випадків перші ознаки виявляються в молодому або зрілому віці. У дітей хвороба виявляється часто при обстеженні з приводу захворювання їх родичів. Скарги поза загостренням можуть бути відсутні. В період загострення відмічаються слабке запаморочення голови, підвищення температури тіла.
Одним з основних клінічних симптомів є жовтяниця, яка довгий час може лишатися єдиною ознакою захворювання. Вираженість жовтяниці залежить з одного боку, від інтенсивності гемолізу, а з другого – від здатності печінки до кон’югації вільного білірубіну з глюкуроновою кислотою. В сечі білірубін не виявляється. Випорожнення інтенсивно забарвлені в темно-коричневий колір внаслідок підвищеного вмісту стеркобіліну.
Кардинальним симтомом спадкового мікросфероцитозу є збільшення селезінки. При тривалому гемолізі спостерігається значна спленомегалія, в зв’язку з чим хворі скаржаться на відчуття тягара в лівій підреберній ділянці.
Печінка при неускладненому захворюванні нормальних розмірів, але іноді у хворих, які довготривало страждають гемолітичною анемією, виявляється її збільшення.
Можуть спостерігатися:

  • вторинні аномалії скелету – “баштовий череп”, широка спинка носа, високе піднебіння, вузька альвеолярна дуга, брахі-, син-, або полідактилія; вроджений вивих кульшових суглобів;
  • вроджені очні аномалії: мікрофтальм, звужена очна щілина, гетерохромія райдужної оболонки, ексцентричні зіниці, помутніння кришталика та рогівки, астигматизм, часткова кольорова сліпота, вип’ячування очних яблук;
  • аномалії вух: прирослі вушні мочки, отосклероз з туговухістю або глухотою;
  • вроджені вади серця;
  • інфантилізм;
  • пігментні аномалії.

Вираженість анемічного синдрому різна. Частково відмічається помірне зниження гемоглобіну. У деяких хворих анемія взагалі відсутня. Найбільш різка анемізація спостерігається в період гемолітичних кризів, які проявляються посиленням симптомів на тлі безперервного гемолізу. При цьому підвищується температура тіла в зв’язку з масовим розпадом еритроцитів, збільшується інтенсивність жовтяниці, з’являються сильні болі в животі, блювота. Гемолітичні кризи виникають, як правило, після інтеркурентних інфекцій, переохолодження, у жінок в зв’язку з вагітністю.
Гемолітичний криз супроводжується анемією, лейкоцитозом, виявленням в крові нормоцитів, гіперплазією еритроїдного паростка кісткового мозку при незначному збільшенні недиференційованих клітин поряд з спленомегалією, що дає привід до помилкової діагностики деяких форм лейкозів.
При диференціальній діагностиці спадкового мікросфероцитозу з іншими гемолітичними анеміями необхідно виключити аутоімунні гемолітичні анемії.
Спадковий мікросфероцитоз може проявлятися в ранньому віці, що певним чином затруднює діагностику. Як правило, рання маніфестація симтомів хвороби свідчить про важкість перебігу. Характерна рання інтенсивна жовтяниця. Поряд із спленомегалією нерідко також збільшена печінка. В крові підвищений рівень як вільного, так і зв’язаного білірубіну. Така клінічна картина примушує проводити диференціальну діагностику з гемолітичною хворобою новонароджених, гепатитом, механічною жовтяницею. Дані анамнезу, проба Кумбса (фіксовані на еритроцитах аутоантитіла), еритроцитометричні показники, осмотична резистентність еритроцитів, ретикулоцитоз мають суттєве значення для правильної діагностики.

Ускладнення:

При спадковому мікросфероцитозі описані арегенераторні кризи. Під час такого кризу з’являються симптоми гіпоплазії кісткового мозку з ураженням еритроїдного паростка. Подібні арегенераторні стани кісткового мозку короткочасні, однак вони зумовлюють важку анемію та можуть спричинити раптову смерть.
Хвороба Мінковського-Шоффара може ускладнюватись утворенням пігментних каменів в жовчному міхурі та жовчних протоках. В зв’язку з цим у хворих спостерігаються симптоми ангіохолецистіту, паренхіматозного гепатиту з підвищенням рівня прямого білірубіну в крові. Описані випадки тромбозу селезінкової вени з наступними шлунковими кровотечами та симптомами гіперспленізму.

Співвідношення статі: Ч1 : Ж1
Тип успадкування:

Аутосомно-домінантний з неповною пенетрантністю.

Вік маніфестації:

Може проявлятися в період новонародженості, в ранньому дитячому віці і на початку шкільного віку.

Лікування:

Єдиним методом лікування хворих спадковим мікросфероцитозом є спленектомія, яка виявляється ефективною в 100% випадків. Після спленектомії у хворих настає практичне одужання, не дивлячись на те, що еритроцити зберігають свої патологічні властивості. Припинення гемолізу після спленектомії пояснюється видаленням основного плацдарму руйнування мікросфероцитів.

Прогноз:

Відносно благоприємний. Більшість хворих доживає до старості. Вірогідність виникнення захворювання у дітей, якщо один з батьків хворіє на мікросфероцитоз, дещо нижча 50%.

Профілактика: бажана генетична консультація.
Спеціальні рекомендації:

Рання діагностика, динамічне спостереження, спленектомія при важкому перебігу захворювання забезпечують практичне одужання хворих.

Номер з каталогу МІМ:

182900 Spherocytosis, Hereditary; HS

Література:
  • Козлова С.И., Семанова Е., Демикова Н.С. Наследственные синдромы и медико-генетическое консультирование.- Ленинград, 1987.- С. 206-207.
  • Резнік Б.Я., Зубаренко А.В. Практична гематологія дитячого віку.- Київ, 1989.- С. 362-369.
  • Fan – Chеn Mong, Kwang – Shin Cho, Kir – Young Kim. A Case of Congenital Microspherocytosis Requiring Early Splenectomy. Yonsei medical journal 1987;28(3):234-42.
  • Morton N., Mackinney A.A., Kosower N.S. at al. Genetics of spherocytosis. Am J. Hum. Genet. 1982;14:170-184.

 

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 27/11/2002



Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:


Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка нашого сайту ІБІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого Вам потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...




Всього статей

500

Представляємо