Генетичне консультування, реабілітація і запобігання вродженим аномаліям, генетичним порушенням і порушенням розвитку

Синдром Сміта-Магеніса

(Smith-Magenis syndrome)

О.П. Семененко
Завідувач
Черкаським обласним медико-генетичним центром

Синоніми:
  • Smith-Magenis syndrome;
  • SMS.

Вперше описаний у 1982 році.

Частота:

Зустрічається з частотою 1 на 25000 – 1:15000 новонароджених, більшість діагностованих випадків припадає на останнє десятиріччя, що пов’язано з покращенням цитогенетичних методів діагностики.

Основні діагностичні критерії:
Клінічна характеристика:
  • Характерні риси обличчя, що проявляються у будь-якому віці, проте стають більш очевидними в середньому дитячому віці:брахіцефалія (95%), широке квадратне обличчя (90%), випуклий лоб (60%), зрощені брови, монголоїдний розріз очей (45%), глибоко посаджені очі, широке перенісся (80%), гіпоплазія середньої частини обличчя (95%), короткий ніс з відкритими до переду ніздрями, маленька нижня щелепа, а з віком зміщення нижньої щелепи вперед – прогнатизм (60%), вивернута товста верхня губа (у формі шатра), опущені донизу кутики рота.
  • Низький зріст, маленькі кисті і стопи, короткі пальці рук і ніг, плоскоступість, незвичайна хода з широко розставленими ногами.
  • Затримка фізичного розвитку.
  • Знижений м’язовий тонус.
  • Проблеми вигодовування (виражена орально-моторна дисфункція з порушенням смоктання і ковтання, зі слабкістю м’язів язика, з витіканням слини з рота, відмова від їжі певної консистенції, шлунково-стравохідний рефлюкс).
  • Низький хриплуватий голос.
  • Хронічний середній отит, туговухість.
  • Затяжні риніти і синусити.
  • Косоокість, короткозорість і інша патологія очей.
  • Часті закрепи.
  • Сколіоз.
  • Підвищений рівень холестерину в крові.
  • Затримка психічного розвитку.
  • Затримка мовного розвитку, проблеми з артикуляцією.
  • Дефіцит уваги, часто в супроводі гіперактивності.
  • Порушення сну (нічний сон менш глибокий, з частими пробудженнями; ранні ранкові підйоми, денна сонливість), обумовлені неправильним добовим ритмом секреції мелатоніну.
  • Стереотипна поведінка: поривчасте стискання руками верхньої половини тулуба (само- обхвати); перегортання сторінок, послинивши палець; намагання все засовувати в рот, в тому числі свої руки; скреготання зубами; розгойдування тулуба; крутіння і вертіння предметів.
  • Дезадаптивна поведінка: часті спалахи гніву, вимога уваги до себе з боку дорослих, імпульсивність, відволікання, неслухняність, агресія.
  • Схильність до самопошкодження (хворі можуть самі себе бити, кусати, щипати, вводити сторонні предмети в отвори тіла, здирати нігті на руках і ногах).
  • Рідше зустрічається патологія внутрішніх органів (в 40% спостерігаються вроджені вади серця – тотальний аномальний дренаж легеневих вен, серед інших вад серця можуть бути атрезія легеневої артерії з дефектом міжпередсердної перетинки, тетрада Фалло. Відомі також випадки сполучення з дефектом міжпередсердної перетинки стенозу і недостатності мітрального клапану, надклапаний стеноз аорти та стеноз легеневої артерії. Вади нирок – подвоєння чашково-мискової системи. Вади головного мозку – розширення шлуночків; зниження порогу больової чутливісті.
  • Рідкісні симптоми: щілина губи і піднебіння, роздвоєння ребер, клиноподібні хребці, вкорочення або викривлення ліктьової кістки, крипторхізм, легкий гіпотиреоз, знижений рівень імуноглобулінів, атрезія тонкої кишки, екстрофія сечового міхура.

При цьому хворі зазвичай лагідні, доброзичливі, товариські, полюбляють увагу та заохочення, емоційні, легко наслідують інших, люблять музику, знають почуття міри та мають гарну довгострокову пам’ять на імена, місця і події. Діагноз часто ставиться в шкільному віці, коли характерні риси обличчя та поведінка проявляються чіткіше. Часом можлива діагностика в ранньому віці, коли особливі риси обличчя насторожують щодо синдрому Дауна і зумовлюють проведення цитогенетичного дослідження, яке виявляє делецію короткого плеча 17 хромосоми. Для обидвох синдромів характерна брахіцефалія, монголоїдний розріз очей, короткий та широкий ніс, кругле обличчя з гіпоплазією максилярних ділянок, гамартоми райдужки (плями Brushfield при синдромі Дауна та плями Wolfflin-Kruckmann при синдромі Сміта-Маженіса), брахіморфія, гіпотонія. У підлітків і у дорослому віці риси стають більш грубими, обличчя набуває похмурого, насупленого вигляду. Статевий розвиток настає у звичайні терміни, однак це часто супроводжується посиленням поведінкових порушень та порушень сну. У дорослих прогресує сколіоз. Агресія, спалахи гніву, схильність до самоушкодження зберігаються, але більшість батьків відмічають, що в дорослому віці хворі стають дещо «спокійнішими». Найстаршій відомій хворій близько 85 років.

Диференційний діагноз:

Слід провести з іншими синдромами, що включають затримку розвитку, м’язеву гіпотонію, низькорослість, характерне обличчя та поведінкові порушення:

Клінічно багато дітей із синдромом Сміта-Магеніса мають психіатричні діагнози – аутизм, гіперактивність/дефіцит уваги, обсесивно-компульсивний розлад. Діагностика ускладнюється при порушеннях мови, стереотипній поведінці.

Лікування:

Симптоматичне. Програми раннього втручання із залученням мультидисциплінарної команди для розробки індивідуалізованої програми спеціальної освіти. Є дані про позитивну динаміку поведінки, порушень сну при призначенні селективного бета- адреноблокатора(ацебутолол 10 мг/кг), який давали рано вранці.

Нагляд:

Дослідження функції щитовидної залози, ліпідного профілю, урінолізис, моніторинг сколіозу, офтальмологічне обстеження, нагляд психолога, отоларингологічне спостереження (середні отити, синусити), щорічне аудіологічне обстеження для моніторингу кондуктивної чи сенсо-невральної приглухуватості.

Етіологія:

Приблизно у 75% хворих СМС мають типову делецію 17р11.2. У інших хворих відмічаються атипові делеції, з меншою чи більшою втратою ділянки 17 хромосоми, критичного для СМС локуса 17р11.2. Всі делеції 17р11.2, що призводять до СМС, включають делецію гена RAI1. Надійним методом діагностики СМС вважається метод FISH, який дозволяє виявити близько 95-100% делецій 17р11.2.

Генетичне консультування:

Майже всі випадки синдрому спорадичні, але описані поодинокі випадки успадкування від матері, що має мозаіцизм по цій делеції. Тому при консультуванні завжди треба проводити цитогенетичне дослідження батьків. Якщо каріотип батьків нормальний, то ризик для сібсів пробанда становитиме менш ніж 1%. У випадку виявлення збалансованих хромосомних перебудов ризик для сібсів підвищений і залежить від специфічної хромосомної перебудови.

Ризик для потомства пробанда невідомий, теоретично він становить 50%, проте фертильність при синдромі Сміта-Магеніса недосліджена.

Профілактика:  інвазивна пренатальна діагностика при виявленні мозаіцизму у батьків.
Номер з каталогу МІМ:

182290  Smith-Magenis Syndrome; SMS.

Література:
  • Белозеров Ю.М. Детская кардиология. Наследственные синдромы.- 2008.- c.314-315.
  • Allanson JE, Greenberg F, Smith AC.The face of Smith-Magenis syndrome: a subjective and objective study. J Med Genet 1999;36:394-397.
  • Array comparative genomic hybridisation of 52 subjects with a Smith-Magenis-like phenotype: identification of dosage sensitive loci also associated with schizophrenia, autism, and developmental delay. J Med Genet 2010;47(4):223-229.
  • Clarke DJ, Boer H. Problem behaviors associated with deletion Prader-Willi, Smith-Magenis, and cri du chat syndromes. Am J Ment Retard 1998;103(3):264-271.
  • Gamba BF, Vieira GH, Souza DH, Monteiro FF, Lorenzini JJ, Carvalho DR, Morreti-Ferreira D. Smith-Magenis syndrome: clinical evaluation in seven Brazilian patients. Genet Mol Res. 2011 Oct 31;10(4):2664-70.
  • Greenberg F, et al. Multi-disciplinary clinical study of Smith-Magenis syndrome (deletion 17р11.2). Am J Med Genet 1996;62:247.
  • Gropman AL, Elsea S, Duncan WC Jr, Smith AC. New developments in Smith-Magenis syndrome (del 17p11.2). Curr Opin Neurol. 2007 Apr;20(2):125-34.
  • Myers SM, Challman TD. Congenital heart defects associated with Smith-Magenis syndrome: two cases of total anomalous pulmonary venous return. Am J Med Genet 2004;131:99-100.
  • Osorio A, Cruz R, Sampaio A, Garayzabal E, Carracedo A, Fernandez-Prieto M. Cognitive functioning in children and adults with Smith-Magenis syndrome. Eur J Med Genet. 2012 Jun;55(6-7):394-9.
  • Smith ACM, et al. Deletion of the 17 short arm in the two patients with facial clefts. Am J Hum Genet 1982;34(SuppL):A410.
  • Williams SR, Zies D, Mullegama SV, Grotewiel MS, Elsea SH. Smith-Magenis Syndrome Results in Disruption of CLOCK Gene Transcription and Reveals an Integral Role for RAI1 in the Maintenance of Circadian Rhythmicity. Am J Hum Genet. 2012 Jun 8;90(6):941-9.

 

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 21/09/2012
08/10/2019

Всього статей

408