Глухота вроджена нейросенсорна і зоб

(Pendred Syndrome)

І.М. Дубчак
Лікар-генетик медико-генетичної консультації
Хмельницького пологового будинку

Синонім: синдром Пендреда.

Вперше описано Pendred у 1896 р. у двох сестер з зобом. Лише століття згодом Coyle et al. (1996) та Sheffield et al. (1996) дослідили, що ген хвороби знаходиться на хромосомі 7q.

Основні діагностичні критерії:

Вроджена непрогресуюча нейросенсорна глухота;
Еутиреоїдний зоб;
Мальформація Мондіні або розширення вестибулярного каналу.

Клінічна діагностика:

Зоб здебільшого дифузний, м’якої консистенції, але в деяких випадках спостерігаються вузли. Характерна еутиреоїдна струма, але можуть бути ознаки гіпотиреозу, особливо після тиреоїдектомії. В такому випадку у хворих спостерігається затримка зросту, надлишкова вага, хоча ожиріння рідко, блідість, анорексія, сухість шкіри, затримка статевого розвитку, брадікардія. Інколи у пацієнтів з еутиреоїдним зобом спостерігається надмірна відповідь на введення тиреотропного гормону, що свідчить про компенсований гіпотиреоїдизм. У понад 75% пацієнтів зоб виявляється при клінічному обстеженні. У 40% він розвивається у старшому дитячому та пубертатному віці, іноді в юнацькому, решта випадків припадають на дорослий вік. Гіперплазія залози більш виражена у жінок і пов’язана з порушенням перетворення йоду в органічну форму, що лабораторно може бути підтверджено перхлоратним тестом.
Втрата слуху: ступінь вираженості втрати слуху може бути різною. Класично – це білатеральна виражена прелінгвальна нейросенсорна глухота. Причиною прогресивної втрати слуху є дисплазії завитка (cochlеa) та розширення вестибулярних каналів. Синдром Пендреда – єдине відоме генетичне захворювання, для якого характерний широкий вестибулярний канал. Вестибулярні порушення спостерігаються у 66% пацієнтів з синдромом Пендреда, коливаючись у широких межах від незначного однобічного ураження до повного випадіння функції. Недорозвинені перетинки у дистальних кільцях завитка (деформація Мондіні) виявились звичною, але не постійною ознакою синдрому Пендреда (у 85% випадків).

Діагностика:

перхлоратний тест (при непорушеному процесі органіфікації йоду щитовидною залозою він становить менше 10%, у пацієнтів з синдромом Пендреда – значно зростає, сягаючи 15-80%). Перхлоратний тест є досить чутливим діагностичним тестом (псевдонегативні результати не перевищують 3%);
визначення гормонів щитовидної залози (підвищення рівня тиреотропного гормону та зниження тироксину);
консультація сурдолога;
аудіометрія;
томографія височних кісток;
дослідження функцій вестибулярного апарату;
ДНК-діагностика (виявлення мутації у гені SLC26A4 у локусі 7q22-q31) – позитивна у 75% випадків.

Диференційний діагноз:

Дефект транспорту йоду, інші асоціації глухоти з порушенням синтезу тироксину.

Етіологія:

У 75% пацієнтів виявляється дефект гена SLC26A4, локалізованого на довгому плечі 7 хромосоми (7q22-q31).

Молекулярно-генетичні основи синдрому Пендреда

Ген	Локус	Продукт	Геномні бази даних
SLC26A4	7q31	Пендрін	OMIM; HGNC; GeneCards; HGMD

Описано 47 різноманітних мутацій гена SLC26A4, які є причиною синдрому Пендреда. Три мутації L236P, T416P, та 1001+1 Г на А є мажорними.

Нормальний генний продукт – ген, що кодує білок з 780 амінокислот (86 kDa), названий пендріном, який відповідає за перенос йоду та хлору.

Частота виникнення: 7 : 100000.

Batsakіs and Nіshіjama (1962) визначили, що синдром Пендреда складає від 1 до 10% усіх випадків спадкової глухоти. Варіабельна експресивність синдрому Пендреда, особливо його тиреоїдних проявів, може штучно занижувати реальну частоту захворювання.

Співвідношення статей: Ч1 : Ж1.

Тип успадкування: аутосомно-рецесивний.

Патогенез:

Мутація пендрін-гена (PDS-ген) призводить до порушення транспорту йоду і синтезу тироксину, що, в свою чергу, призводить до гіперплазії щитовидної залози і зобу. Роль зміни функції пендріну в зниженні слуху не досліджена. Мутований PDS-ген важко експресується, порушується сульфатація тироглобуліну. Вважають, що це може впливати на послідовне йодування білка. Роль пендріну у розвитку завитка є менш очевидною.

Вік маніфестації:

Нейросенсорна глухота проявляється з народження або в ранньому дитинстві. У 50% випадків дефект слуху різко виражений. Збільшення щитовидної залози спостерігається у віці 5-8 років, але в деяких випадках може бути і при народженні. У 60% дорослих з синдромом Пендреда є зоб.

Прогноз:

Сприятливий, якщо немає серйозних ускладнень і призначена раціональна терапія. Ризик малігнізації щитовидної залози мінімальний.

Лікування:

При еутиреоїдному зобі хворі знаходяться під спостереженням ендокринолога, при клінічних проявах гіпотиреозу проводиться замісна терапія гормонами щитовидної залози. Тканина щитовидної залози дуже добре регенерує. Тому при гіперплазії щитовидної залози показане хірургічне втручання (резекція).

Порушення слуху коригується сурдологом, зазвичай, використовуються слухові апарати, у деяких випадках – імплантація завитка. Хворі з синдромом Пендреда потребують постійного спостереження педіатра, ендокринолога, сурдолога.

Нагляд:

Освітні програми;
Регулярний огляд (щопівроку) лікарем пробанда та його родичів;
Регулярний огляд (щопівроку) ендокринологом пацієнта з синдромом Пендреда та його найближчих родичів;
Повторна аудіометрія;
При потребі – імплантація завитка.

Запобігання:

Генетичне консультування може виявити хворих із синдромом Пендреда серед сибсів. Оскільки повторний ризик захворювання у сім`ї з ураженим пробандом є високим (25%), то рекомендується проведення пренатальної ДНК-діагностики шляхом біопсії хоріона на 10-12 тижні вагітності.

Важливим є запобігання виникнення ускладнень у хворих із синдромом Пендреда.

Номер з каталогу МІМ:

274600 Pendred Syndrome; PDS.

Література:

Козлова С.И., Демикова Н.С., Селанова О., Блинникова О.Е. Наследственные синдромы и медико- генетическое консультирование.- М.: Практика, 1996.
Bargman, G. J.; Gardner, L. I. Otic lesions and congenital hypothyroidism in the developing chick. J. Clin. Invest. 46: 1828-1839, 1967.
Coyle, B.; Coffey, R.; Armour, J. A. L.; Gausden, E.; Hochberg, Z.; Grossman, E.; Britton, K.; Pembrey, M.; Reardon, W.; Trembath, R. Pendred syndrome (goiter and sensorineural hearing loss) maps to chromosome 7 in the region containing the nonsyndromic deafness gene DFNB4. Nature Genet. 12: 421-423, 1996.
Cremers, C. W. R. J.; Bolder, C.; Admiraal, R. J. C.; Everett, L. A.; Joosten, F. B. M.; van Hauwe, P.; Green, E. D.; Otten, B. J. :Progressive sensorineural hearing loss and a widened vestibular aqueduct in Pendred syndrome. Arch. Otolaryng. Head Neck Surg. 124: 501-505, 1998.
Elman, D. S. : Familial association of nerve deafness with nodular goiter and thyroid carcinoma. New Eng. J. Med. 259: 219-223, 1958.
Everett, L. A.; Belyantseva, I. A.; Noben-Trauth, K.; Cantos, R.; Chen, A.; Thakkar, S. I.; Hoogstraten-Miller, S. L.; Kachar, B.; Wu, D. K.; Green, E. D. : Targeted disruption of mouse Pds provides insight about the inner-ear defects encountered in Pendred syndrome. Hum. Molec. Genet. 10: 153-161, 2001.
Fraser, G. R. :Association of congenital deafness with goiter (Pendred’s syndrome a study of 207 families.): Ann. Hum. Genet. 28: 201-249, 1965.
Gomez-Pan, A.; Evered, D. C.; Hall, R. : Pituitary-thyroid function in Pendred syndrome. Brit. Med. J. 2: 152-153, 1974.
Hollander, C. S.; Prout, T. E.; Rienhoff, M.; Ruben, R. J.; Asper, S. P., Jr. : Congenital deafness and goiter: studies of a patient with a cochlear defect and inadequate formation of iodothyronines. Am. J. Med. 37: 630-637, 1964.
Illum, P.; Kiaer, H. W.; Hvidberg-Hansen, J.; Sondergaard, G. : Fifteen cases of Pendred’s syndrome. Arch. Otolaryng. 96: 297-304, 1972.
Kopp, P.; Karamanoglu Arseven, O.; Sabacan, L.; Kotlar, T.; Dupuis, J.; Cavaliere, H.; Santos, C. L. S.; Jameson, J. L.; Medeiros-Neto, G. : Phenocopies for deafness and goiter development in a large inbred Brazilian kindred with Pendred’s syndrome associated with a novel mutation in the PDS gene. J. Clin. Endocr. Metab. 84: 336-341, 1999.
Masmoudi, S.; Charfedine, I.; Hmani, M.; Grati, M.; Ghorbel, A. M.; Elgaied-Boulila, A.; Drira, M.; Hardelin, J.-P.; Ayadi, M. : Pendred syndrome: phenotypic variability in two families carrying the same PDS missense mutation. Am. J. Med. Genet. 90: 38-44, 2000.
Medeiros-Neto, G. A.; Nicolau, W.; Kieffer, J.; Ulhoa Cintra, A. B. : Thyroidal iodoproteins in Pendred’s syndrome. J. Clin. Endocr. 28: 1205-1213, 1968.
Milutinovic, P. S.; Stanbury, J. B.; Wicken, J. V. : Thyroid function in a family with the Pendred syndrome. J. Clin. Endocr. 29: 962-969, 1969.
Pendred, V. : Deaf-mutism and goitre. Lancet II: 532, 1896.
Phelps, P. D.; Coffey, R. A.; Trembath, R. C.; Luxon, L. M.; Grossman, A. B.; Britton, K. E.; Kendall-Taylor, P.; Graham, J. M.; Cadge, B. C.; Stephens, S. G. D.; Pembrey, M. E.; Reardon, W. : Radiological malformations of the ear in Pendred syndrome. Clin. Radiol. 53: 268-273, 1998.
A report of the occurrence of deaf-mutism and goiter in four of six siblings of a North American family. Ann. Surg. 146: 941-948, 1957.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 29/06/2003

Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Loading ...