М’язова дистрофія Дюшенна

(Duchenne Muscular Dystrophy)

Н.О. Афанасьєва
Зав. медико-генетичною консультацією
Кримського республіканського медико-генетичного центру
Клінічного об’єднання “Центр охорони материнства і дитинства”,
Кандидат медичних наук

Основні діагностичні критерії:

• слабкість і атрофія м’язів тазового і плечового поясу, проксимальних відділів верхніх кінцівок;
• псевдогіпертрофія переважно литкових м’язів;
• кардіоміопатія;
• незворотньо-прогресуючий перебіг захворювання.

Клінічна картина:

Починається хвороба у віці 3-5 років, коли з’являється рухова незграбність, втомлюваність при ходьбі, хода набирає “качиного” характеру. Характерні псевдогіпертрофії литкових, рідше інших м’язів, які зменшуються з розвитком процесу. Наростають зміни опорно-рухового апарату: поперековий гіперлордоз, “осина” талія, “крилоподібні” лопатки, в подальшому формуються контрактури суглобів. Нерухомість хворих наступає в середньому через 8-15 років після початку процесу. Причиною смерті частіше буває розвиток дихальної недостатності внаслідок торакодіафрагмальних і респіраторних порушень.

Етіологія:

Моногенне нервово-м’язове захворювання із зчепленим з Х-хромосомою рецесивним типом успадкування.

В останні роки встановлена алельність генів м’язової дистрофії Дюшена (МДД) і м’язової дистрофії Беккера (МДБ), обидві хвороби обумовлені мутаціями гену дистрофіну. Висловлено припущення, що при відсутності синтезу дистрофіну спостерігається МДД, а при зниженні його кількості чи зміні структури молекули дистрофіну – МДБ.

В наш час описано біля 300 різних типів делецій гену дистрофіну. Успішне визначення мутантних генів у хворих дозволило використати молекулярно-генетичні методи для пренатальної діагностики в сім’ях високого ризику МДД/МДБ.

Патогенез:

Ген, відповідальний за розвиток МДД/МДБ, картований на Хр21 і повністю проклонований до 1992 року. Білковим продуктом гену є дистрофін. Точні функції дистрофіну в наш час невідомі, однак можна припустити, що він відіграє важливу роль у формуванні цитоскелету клітини.

Поєднання симптомів:

Тип успадкування:

Зчеплений з Х-хромосомою рецесивний, близько 30% випадків – результат нових мутацій.

Співвідношення статей:

Хворіють хлопчики, однак описані випадки захворювання у дівчаток при наявності структурних аномалій Х-хромосоми, Х-аутосомних транслокацій, при сполучені з синдромом Шерешевського-Тернера.

Популяційна частота:

МДД зустрічається з частотою від 9,7 до 32,6 на 100000 живонароджених хлопчиків. МДБ спостерігається в 4,5-12 разів рідше.

Вік маніфестації:

Як правило, в 3-5 років, хоча може бути і пізніше.

Діагностика:

• клінічні прояви;
• збільшення рівня креатинфосфокінази і інших ферментів в сироватці крові;
• електроміографія з реєстрацією первинно-м’язевого характеру ураження.

Лікування:

• медикаментозна терапія:
  • препарати, що впливають на тканинний метаболізм (l-карнитин, коензим-Q10, рибоксин, АТФ, цитомак та інші);
  • вітамінотерапія;
  • амінокислоти (глутамінова кислота, метионін);
  • антихолінестеразні препарати;
  • препарати, які покращують периферійний кровообіг (продектин, трентал, теоникол, вазобрал і інші);
• фізіотерапевтичні методи:
  • електрофорез з лікарськими препаратами;
  • діадинамічні струми;
  •  електростимуляція;
  • озокерит, грязеві аплікації;
  • ванни (хвойні, радонові, сіркові);
  • оксигенобаротерапія;
• лікувальна фізкультура;
• ортопедична корекція за показами.

Прогноз:

Перебіг МДД швидкопрогресуючий. У віці 10-14 років хворі перестають ходити, до 20-22 років можливий летальний кінець.

Пренатальна діагностика:

Молекулярно-генетичні дослідження хворих МДД/МДБ на виявлення делецій у гені дистрофіну дозволяє проводити пренатальну діагностику у сім’ях високого ризику МДД/МДБ, виявляти гетерозиготного носія у осіб жіночої статі по материнській лінії.

Номер з каталогу МІМ:

• 310200  Muscular Dystrophy, Duchenne Type; DMD
• 253700  Muscular Dystrophy, Limb-Girdle, Autosomal Recessive 5; LGMDR5
• 600119  Sarcoglycan, Alpha; SGCA

Список літератури:

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 05/02/2002