Клишоногість та інші деформації стопи

(Clubfoot)

І.Є. Харитонова
Координатор Українського Альянсу
із запобігання вродженим вадам розвитку

Клишоногість є однією з головних ортопедичних (хвороби кісток та суглобів) проблем дітей вже понад 200 років, відколи лікарі почали займатися нею. Це є одна з найбільш поширених вад розвитку. У Сполучених Штатах щороку біля 5000 немовлят (один на 735) страждають над тяжкі форми клишоногості. Хлопчики вражаються на тяжкі форми клишоногості вдвічі частіше за дівчаток. Легкі форми – більш поширені, співвідношенність між статтю не відмічається.

Що таке клишоногість?

Слово “клишоногість” використовується для визначення певних аномалій щиколотки та стопи, які звичайно існують з народження. Дефект може бути у легкій чи більш тяжкій формі, може бути ураженою одна кінцівка чи обидві. У медичній термінології слову “клишоногість” відповідає термін “еквіноварусна деформація стопи”. Стопа скручена усередену і униз. Якщо обидві стопи “чепляються”, то пальці однієї ноги повернуті до пальців другої замість того, щоб бути паралельно. Зв’язка п’яти досить часто буває надто короткою, що робить неможливим без допомоги спеціалістів повернути стопу у нормальне положення догори.

Які ще вади стопи поширені?

Найбільш поширеним типом вад стопи є еквіноварусна деформація стопи. Вона призводить до того, що стопа стає піднятою під гострим кутом до п’яти, спрямована вгору і назовні. У багатьох випадках стопа своєю верхівкою може торкатися гомілки. Легка форма цієї деформації звичайно минає без лікування і ніяких ушкоджень не лишається.

Аддукція (приведення) плесна є іншою легкою формою деформації стопи за якої передня частина стопи вивернута усередину. Не дивлячись на те, що ця вада існує з народження, вона може лишатися невиявленою декілька перших місяців від народження дитини. Ця деформація примушує дитину мати ходу пальцями усередину (загребати ногами). Навіть тяжкі випадки не потребують лікування, бо цей стан виправляється сам по собі. Однак найбільш тяжкі випадки лікуються, щоб допомогти стопі краще рухатись і щоб запобігти подальших проблем з взуттям.

Яких страджань завдає клишоногість (еквіноварусна деформація стопи) дитини?

Клишоногість не завдає болю і не турбує дитину, доки він чи вона не починає ставати на ніжки та ходити. Якщо клишоногість не лікувати, формується незграбна хода, бо щиколотка лишається покрученою і стопа не може рухатись вгору і вниз як це має бути за норми.

У разі ураження обох стоп (як це і буває насправді у 50% випадків), дитина ходить на підйомі своду стопи, або якщо стопа сильно викручена, на бокових поверхнях чи буває на верхній поверхні стопи замість ступні. Частина, якою користуються для ходьби може інфікуватися, на ній можуть утворюватись великі і болісні мозолі. а нога в цілому часто не може зростати як це має бути. Також утворюються болісні зміни у суглобах.

В разі ураження однієї стопи, ця стопа та литка будуть меньші за здорову.

Що є причиною клишоногості?

У більшості випадків причина виникнення невідома. В минулому були такі думки, що стопи дитини покручені чи зведені судомами через положення, у якому знаходилось дитя у материнському лоні. Це є відповідним у тих випадках деформацій стопи, що самі виправляються після народження, еквіноварусна деформація стопи і аддукція плесни, включно. Багато вчених вважають, що клишоногість (еквіноварусна деформація стопи) формується ще на ранніх етапах вагітності, можливо десь на 10-12 тижні гестації.

Клишоногість спричинена поєднанням спадкових та інших чинників, що можуть впливати на пренатальне формування, а саме, інфекції, наркотики/ліки, захворювання чи інші фактори внутрішньоутробні чи навколишнього середовища. Незважаючи на це, у більшості дітей з клишоногістю немає інших вроджених вад розвитку, зрідка можуть траплятися інші вади. В невеликій частці випадків клишоногість утворюється як частина синдрому, до якого входять декілька вроджених вад. Діти з spina bifida (спинно-мозкова кила/відкритий мозок) деколи мають різновид клишоногості. Це спричинено пошкодженням спинальних нервів, що в свою чергу уражає долішні кінцівки. В іншому випадку, нормально зформовані стопи можуть стати покрученими через хворобу м’язів чи нервову хворобу.

Як клишоногість чи інші вади стопи лікуються?

Лікування клишоногості (еквіноварусної деформації стопи) розпочинається зразу після народження, часто вже на першому тижні життя. Його метою є поступово і лагідно поставити скручену стопу в позицію, з якої вона зможе рухатись вгору і вниз. За звичайним методом лікар повертає стопу вперед до тих пір, поки не відчувається біль, і фіксує її в такому положенні гіпсовою пов’язкою. Кожного тижня, спочатку, пов’язка змінюється таким чином, щоб наблизити стопу до її нормального (фізіологічного) положення. Після того, як стопу розігнули, її продовжують нахиляти далі вперед, щоб розтягнути закоротку зв’язку п’яти. Її утримують в цій позиції гіперкорекції декілька тижнів, щоб впевнитись, що стопа не повернеться у зворотній стан, після того як гіпс буде знято. Таке лікування звичайно триває від трьох до шести місяців. Потім на різний термін часу воно змінюється на ортопедичні скоби чи шини. З-за того, що клишоногість має схильність відновлюватись протягом перших сьоми років життя, дитина ще багато років потребує на медичний контроль.

Лікування клишоногості за допомогою гіпсових пов’язок буває корисним в декількох випадках. Однак, частіше зв’язка п’яти та інші зв’язки та м’язи литки та стопи є надто короткими, щоб розтягнути їх за допомогою гіпсування, і лікар має оперувати, щоб подовшти зв’язку. Хірургічне втручання також рекомендується у тих випадках, коли гіпсування не допомогає протягом перших трьох або шісти місяців життя.

Більшість немовлят з еквіноварусною деформаціїю стопи та аддукцією плесни не потребують лікування. Деколи батьки навчаються легким вправам на розтяжку, щоб прискорити видуження. Переважна більшість випадків еквіноварусної деформації стопи також проходить без лікування до трьох років. Однак, якщо стопа твердо утримується в ненормальній позиції, тобто у лікаря виникають складнощі під час корекції стопи у нормальне положення, рекомендується лікування. Це можуть бути фізичні вправи, корегуюче взуття чи гіпсування. У разі як стопа лишається негнучкою, лікування має бути розпочате до настання дитині восьми місяців, це дає кращі результати. Взагалі для аддукції плесни оперативне втручання не є необхідним.

Завдяки кваліфікованого раннього лікування більшість дітей, навіть які мали тяжкі ступені клишоногісті, зростають у звичайних черевиках, займаються спортом, живуть повноцінним активним життям. Проте, уражена стопа і нога в цілому не наздогоняють неуражену ногу за зростанням. Різниця звичайно незначна – 2,5см чи меньше, і розмір взуття відрізняється на один чи два номери. Нелікована, тяжка ступінь клишоногості лишається покрученою і кінцівка зростає у такому вигляді.

Чи можна запобігти клишоногості?

Незважаючи на те, що інвалідності як наслідка клишоногості найчастіше можна запобігти завдяки ранньому лікуванню, на сьогодні немає метода запобігання виникненню клишоногості. Генетичне консультування допоможе батькам зрозуміти важливі деталі щодо кожної вагітності, що призвели до появи клишоногості у дитини, а також перспективи лікування. Взагалі, якщо дитина має ізольовану клишоногість (інші вади розвитку відсутні), ризик її повторення у інших вагітностях є низьким (десь 3%).

Які наукові дослідження проводяться стосовно клишоногості?

Дослідження щодо виникнення і запобігання клишоногості зрідка спрямовані на окрему ваду. Вони звичайно охоплюють наукові розробки вроджених вад м’язів, нервів та кісток. М’язи та кістки ненародженої дитини можуть ушкоджуватись такою великою кількістю різних чинників, що потрібно буде ще декілька додаткових років досліджень, щоб винайти той чинник, що викликає клишоногість.

Переглянуто редакційною колегією I.B.I.S.: 17/10/2000